Як відрізнити здорові стосунки від співзалежних.

Київ 21/12/2021 Ворота України

Уміння кохати іншу людину – не вбудоване в нас, кохання треба вчитися. Як правило, більшість людей будують відносини, як уміють, а через те, що не вміють робити це правильно, виходять перекоси.

Здорові стосунки

Нормальні, здорові стосунки – це такі, перебуваючи в яких ви:

• не намагаєтеся бути зручним для збереження взаємин;
• не переробляєте партнера — партнер не переробляє вас;
• відкрито і спокійно обговорюєте конфліктні ситуації без биття посуду, театрального збирання валіз, переходу на особистості, затамування образи після завершення діалогу;
• маєте право робити те, що вам подобається – змінювати роботу, носити коротку спідницю, читати детективи;
• зберігаєте за собою та за своїм партнером право на усамітнення – ви спокійно “відокремлюєтеся” одне від одного на деякий час, щоб потім “з’єднатися”, поважаєте свої особисті межі та особисті межі партнера;
• довіряєте одне одному – не читаєте особисті листування, не стежите одне за одним;
• розподіляєте обов’язки – зберігається баланс між “хочу” та “повинен”, “віддаю” та “беру”. Ви не тільки віддаєте щось партнеру, а й щось берете натомість.

Нормальні стосунки покращують ваше життя, роблять вас сильнішими. Співзалежні послаблюють, оскільки будуються за принципом “біжить наздоганяє втікача”. Той, хто біжить – співзалежний, тікає – контрзалежний.

Співзалежні взаємини

Співзалежні взаємини – це взаємини, перебуваючи у яких людина емоційно і ментально глибоко занурюється у свого партнера. Співзалежний боїться надовго залишитися віч-на-віч, більше “віддає”, ніж “бере”, і робить те, що “треба”, а не те, що “хочеться”. Головна мета – за будь-яку ціну зберегти стосунки.

Зміщення акцентів зі свого життя на життя партнера відбувається через встановлення: “Я сама/сам не зможу досягти у житті успіху, мені потрібен провідник, за яким я сховаюся”. Цим провідником стає проблемний партнер чи дитина.

Наприклад, Галина працює бухгалтером, це тиха та небагатослівна жінка середніх років. Але вдома вона обіймає керівну посаду – упродовж двадцяти років у її підпорядкуванні перебуває нервовий чоловік-діабетик. Галина стежить за його раціоном харчування, нагадує про приймання ліків, дозує спілкування з друзями-алкашами, які погано на нього впливають. Щодня Галина лає чоловіка і виховує, тому він споганив їй життя, хоча вона бажає йому тільки добра. Галина не щаслива, але “не можуть люди бути щасливими завжди, таке життя”.

Чоловік Галини скупий на компліменти та подяки. Навіть за двадцять років спільного життя він тримає дистанцію. І часто каже дружині, що став хворим через її поганий характер, тож нехай тепер із ним і панькається.

У цих взаєминах Галина грає роль переслідувача, іноді – рятівника.

Чоловік Галини – роль жертви. Жертва транслює: “Я не в нормі, ти не в нормі, все не в нормі. Я правда споганив тобі життя і став поганим, але це тому, що ти погана, і ми тепер обидва ненормальні”.

Галина співзалежна від чоловіка. Він їй потрібен для того, щоб з одного боку почуватися нещасною, а з іншого – потрібною та важливою: “Я б і пішла, але ж він без мене не впорається”. Коли співзалежний вбудовується в життя контрзалежного, другий не має шансів взяти своє життя під особистий контроль. Галина, доглядаючи за чоловіком, дає йому позитивне підкріплення, яке він зчитує так: “Нічого не потрібно міняти, вирішувати і робити, все це зроблять за мене в будь-якому випадку”.

В результаті двоє людей страждають. Галина – від нестачі кохання та подяки з боку чоловіка. Чоловік – від надміру уваги та докорів із боку дружини. Це нездорові стосунки.

Причини співзалежності

Співзалежність розвивається у дорослих, які у дитинстві не завершили жодну з чотирьох стадій психологічного розвитку.

Перша – співзалежність – дитина повністю залежить від матері.

Друга – протизалежність – дитина усвідомлює своє “Я”.

Третя — незалежність — дитина ще прив’язана до батьків, але вчиться сприймати себе окремо від них.

Четверта – взаємозалежність – дитина вчиться сходитися з людьми та відокремлюватися від них без дискомфорту.

Співзалежність формується одному з етапів, коли дорослі втручаються у дитячий світ. Наприклад, через гіперконтроль — дитина позбавляється права вибирати друзів, іграшки, речі, мультики і т. д. Мама знищує будь-яку ініціативу, бажаючи захистити свою дитину від поганого впливу, помилок та розчарувань, що неможливо. Дитина не встигає побудувати особисті межі, навчитися відокремлюватися від матері, ухваювати рішення та нести за них відповідальність. Вона звикає до того, що його життя завжди залежить від когось, а чи не від нього самого.

Друга ситуація, що сприяє розвитку співзалежності, це перекладання на дитину відповідальності: “Ми з татом розлучаємося, тому що ти погано вчишся”, “своєю поведінкою ти довів мене до нервового зриву”. У дитини формується хибне відчуття, що вона може контролювати ситуацію, рішення та відчуття інших людей.

Шлях відходу

Співзалежності можна позбутися, якщо людина усвідомлює проблему. Вирішується вона за допомогою психолога та за участю обох партнерів. Самостійно ви можете:

• збалансувати “хочу” та “треба”, “даю” та “віддаю” – 50% даю, 50% забираю.
• поставити себе у взаєминах перше місце;

Зробіть щось заради себе — рушайте в подорож на Кубу, запишіться до художньої школи, зробіть автомобіль. Наповніть своє життя змістом та задоволенням.

• гармонізувати колесо життя.

Колесо життя складається з 8 частин: робота/кар’єра, тіло та здоров’я, романтичні відносини, сім’я та друзі, особистісний розвиток та духовність, розваги та відпочинок, фінанси, громадський внесок. Взаємини повинні займати лише 1/8 частини вашого життя, а не весь вільний час;

• навчитися говорити та думати тільки за себе.

Не додумуйте за партнера, не нагадуйте йому нібито правильну відповідь. Відповідайте тільки на поставлене запитання, і говоріть про свої почуття та відчуття без прив’язки до партнера.