Святий вечір перед Різдвом Христовим — що приготувати, як зустрічати.

Київ 06/01/2022 Ворота України

6 січня — один з найшанованіших для всіх християн східного обряду днів, коли в кожній оселі створюється атмосфера злагоди, затишку і любові. За традицією наших предків саме в цей день починається цикл свят і різдвяно-новорічних подій. Адже у православних християн 6 січня — Святвечір, Святий вечір або Надвечір’я Різдва Христового. Які народні прикмети і традиції були у наших предків, що можна і не можна робити в цей день — читайте в матеріалі.

Про свято Різдва Христового знали ще змалечку, а до обрядів починали готуватися заздалегідь. Ще в період жнив зберігали колоски для обжинкового Дідуха та відбирали сіно для святкового столу. Наші пращури намагалися завершити будь-яку серйозну роботу до 6 січня. Святвечір за традицією зустрічали всією сім’єю, а тому важливо було зібратися всім разом. Навіть не задумувалися, чи можна вишивати або шити 6 січня. Всі домашні справи робили до цього дня.

До 6 січня господині обов’язково прибирали в оселі: стіни вибілювали, а комин розмальовували квітами та півниками. На стіл застеляли нову або чисто випрану скатертину, всю хату прикрашали вишитими рушниками. Намагалися справити або по можливості купити новий одяг для кожного члена сім’ї. Також важливо було придбати і новий посуд: макітру і макогон для приготування куті, коцюбу, горшки. З бджолиного воску виготовлялися свічки на 6 січня. Під час цього процесу обов’язково промовляли молитви.

Православне Різдво 6 січня: приготування зранку

Господині вставали ще вдосвіта, щоб встигнути зробити всі справи до вечері 6 січня. Першим важливим обрядом цього дня вважалося добування нового вогню. За дванадцять днів до Різдва перед образами (іконами) клали кресало з кремінем. Зранку жінка їх діставала і, ставши лицем до сходу сонця, тричі клала на собі знак хреста. Тільки тоді можна було викресати вогонь, щоб розпалити в печі дванадцять полін, які сушилися на 6 січня останній місяць.

Після цього господиня могла приступити до приготування 12 страв на Святий вечір 6 січня. Традиційно це були:

• варений горох;
• тушена капуста;
• квасоля;
• риба;
• вареники з бараболею та грибами;
• гречана каша на конопляному молоці;
• голубці з пшоном;
• пісний борщ або грибна юшка з “вушками” (маленькі вареники з картоплею);
• пампухи;
• коржі з маком;
• узвар;
• кутя з товченої пшениці, приправлена медом.

Діти повинні були допомагати господині в приготуванні страв. За традицією вони були хоч і пісними, проте символізували всі дари саду, городу і поля за минулий рік.

Господар зранку йшов напувати худобу. І це був ще один важливий обряд 6 січня. Обов’язково їй потрібно було настелити нової соломи і дати свіжого сіна. Потім чоловік відкидав сніг, розчищав стежки до хати, оглядав своє господарство. Традиції на Святий вечір 6 січня чітко вказували, що ніщо не можна залишити без уваги цього дня.

6 січня всі члени сім’ї повинні залишатися вдома. Існувало повір’я: якщо переночувати в чужій оселі, то весь наступний рік будеш по світу скитатися. Що ще не можна робити 6 січня?

• Наші предки намагалися не сваритися, навіть до ворогів ставитися з повагою та добротою.
• Для того, щоб злі язики не могли нашкодити, господиня проходила по всій хаті, затикала шматтям дірки в ослонах та лавках, промовляючи: “Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік”.
• А ще потрібно було зав’язувати на мотузці ґудзі: по одному на кожного ворога. Перед Святою вечерею 6 січня цю мотузку клали біля себе і промовляли: “Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!”.

Традиції на Святий вечір 6 січня: встановлення Дідуха

6 січня не снідали і не обідали, бо чекали Святвечора. Дозволялося щось з’їсти тільки маленьким дітям. Коли починало вечоріти, до хати вносили сніп жита, якого в народі називали “Дідух”. Згідно з українськими повір’ями “дідухом” називали всіх духів-пращурів, а також добрих духів, які допомагали людям. Новорічної ялинки в будинках не ставили. Ця традиція прийшла до нас вже пізніше.

Існували по-справжньому цікаві народні звичаї на 6 січня. Наприклад, господар, переступаючи поріг будинку, повинен був зняти шапку і привітатися так, ніби він вперше входить в дім:

— Дай, Боже, здоров’я!

— Помагай Біг, — традиційна відповідть господині, — а що несеш?

— Злато, щоб увесь рік ми жили багато! — відповідає господар, а потім хреститься посеред хати і промовляє привітання з Святим Вечором 6 січня: “Віншую вас із щастям, здоров’ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті і здоров’ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!”

Тоді Дідуха підносили над столом і ставили на покутті перед іконами. Біля снопа жита обов’язково клали хомут і ярмо, а самі колоски перев’язували ланцюгом з заліза. Після цього дозволялося накрити святковий стіл білою скатертиною.

6 січня в Україні: як облаштовували оселю і прикрашали стіл

Після встановлення Дідуха 6 січня можна було приступати до облаштування оселі і прикрашання святкового столу. Господар знову приносив оберемок сіна та соломи. Соломою покривали долівку в хаті, а сіно клали під стіл. Біля нього повинні були лежати різні залізні знаряддя праці (сокира, леміш від плуга та інше). Діти босоніж торкалися цих речей, бо вважалося, “що ноги стануть тверді, як залізо”.

Також 6 січня господар з господинею брали новоспечений хліб, мед, мак, а тоді обходили з цими стравами весь двір. Обов’язково зупинялися біля хліва з худобою. Тут розсипали мак, “щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби”.

Вернувшись до хати, жінка клала на стіл під скатертину чотири головки часнику. Вважалося, що це захищає від нечистих сил. Дитина до семи років (в народі таку називали “невинною душею”) також додавала до столу три калачі або хлібини, сіль та велику свічку з бджолиного воску.

За традиціями Святого вечора 6 січня на столі повинні також були стояти:

• свічка — вогник на свічці вважається символом віри в Бога, приналежності людини до світла, готовності в майбутньому зустрітися з Господом;
• сіль — так як без неї неможливо відчути смак страви, так і без віри в Бога людина не зможе творити добро;
• часник — відганяє злих духів і нечисть, вважається символом очищення від гріхів, здоров’я та родючості.

Святвечір 6 січня: за традицією особлива увага приділялася свійським тваринам

Коли сходить перша зірка 6 січня, батько заходить до хати і сповіщає всім, що Христос народився. Це означає початок Святого вечора.

Але до столу ще не сідали. Адже спочатку потрібно було “запросити гостей” і нагодувати худобу. Взагалі народні звичаї на 6 січня завжди були пов’язані зі свійськими тваринами і шанобливим до них ставленням.

Господар брав по ложці кожної страви, що стояла на столі, а для собаки господиня давала окремий окраєць хліба з овечим сиром. Всі ці дари потрібно було винести на двір та погодувати тварин. Спочатку давали їсти собаці, промовляючи при цьому: “Це той хліб і вівці, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно і в цьому році, то в наступному Святому Вечорі ще більше візьмеш!”.

6 січня великим гріхом вважалося вдарити будь-яку тварину. Вважалося, що вночі, після Святвечора, Бог розмовляє з худобою і розпитує її, чи добре живеться у господаря.

Святвечір 6 січня: традиції спільної вечері

Перед тим, як сісти за стіл і почати Святвечір 6 січня, господар повинен закликати злих сил. Для цього в чисту миску набиралися всі страви (по ложці). З ними чоловік виходив на вулицю, дивився в небо і гучно тричі гукав: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!”. Після третього разу обов’язково додавалося: “Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.”

Тільки після цього можна було зачинити двері і приступити до святкування Святого вечора 6 січня.

Святвечір вважається спільною вечерею всіх родичів. Тому навіть померлим на вікнах ставили склянку з узваром і тарілку з кутею. Також за традиціями на Святий вечір 6 січня потрібно було промовити всією родиною три молитви.

1. Спочатку за мервих душ: “Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо; що в лісі заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях задушилися. Молимось Тобі, Боже, за тих, що ніхто про них не знає, лягаючи і встаючи, і дорогою йдучи, ніхто не згадає. А вони, бідні душі, гірко в пеклі пробувають і цього Святого Вечора чекають. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мертві душі спом’януть!”
2. Потім за себе: “Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене грішного від віри поганої та від безвір’я — на росах, на водах та на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь.”
3. А після цього за кожного члена сім’ї: “Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, — щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померші душі, що на світі погибли і порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую і закликаю на цю тайну вечерю, скільки у цім полотні є дірочок та скільки зернин у солодкій куті Божій. Амінь.”

Якщо когось з родини на Святвечір 6 січня не було вдома, для нього обов’язково клали на стіл тарілку з ложкою. А коли траплялося, що в цей день в будинок завітав гість, його повинні були запросити до столу. Вважалося, що він несе щастя.

Традиції на Свят вечір 6 січня трішки різняться, в залежності від регіону України. Так на сході та в центрі внуки повинні були занести страви бабусі з дідусем. А ось на Покутті та Гуцульщині їжею традиційно ділилися з бідняками.

Після Святої вечері починалися забави. Наприклад, малі діти бігали по хаті і квоктали, щоб квочки на яйця сідали. За це їм давали горішки, смаколики і дрібні монети.

Тепер можна було чекати 13 січня або Щедрий вечір, коли святкують день преподобної Меланії (Маланки, Меланки). Закінчувався же зимовий цикл свят “Голодною кутею” перед Водохрещем (18 січня). Кінець різдвяних свят завжди означав і швидке закінчення зими. А тому селяни вже починали готуватися до весни та посівів.

Сьогодні на святкування Святвечора збереглося кілька традицій наших предків. Люди готують на стіл дванадцять пісних страв та збираються разом.

Прикмети на 6 січня: Святвечір в народі

• на Святий вечір ніч місячна, значить варто чекати урожаю на баштанні;
• на деревах 6 січня ожеледь — вродить різна садовина та горіхи;
• якщо йде сніг — вродять яблука;
• 6 січня лежить сніг, а на деревах іній, значить буде мокрим літо і вродять зернові;
• після Святвечора дивилися в вікно: якщо небо зоряне та чисте, буде сухе літо, і навпаки;
• якщо з курячого кубельця витягнути довгу соломинку, наступний рік врожайним буде, і навпаки.

Народні звичаї 6 січня: ворожіння

Наші предки любили ворожіння, а тому таке велике свято, як Різдво 6 січня не могло пройти без особливих магічних обрядів:

• якщо парубок не хотів, щоб до його дівчини інші хлопці сватів засилали, то увечері йшов до млина, брав там три кусочка деревини та загортав ганчіркою. Вночі їх потрібно було таємно втикнути в одвірок любої юнки, промовляючи при цьому наступні слова: “Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх”.
• а щоб за дівчиною бігали хлопці і сватали її, потрібно було вночі прийти до річки, роздягнутися, скропнути себе морозною водою і нашіптувати: “Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!”.
• коли дівчата мили посуд після Святвечора 6 січня, то брали миски в руки, виходили надвір і гучно били по ним ложками, вважалося, з якої сторони відізветься гавкотом пес, туди дівчина піде заміж.
• на стіл клали різні речі (чарка з горілкою, сокира, ножиці), дівчатам зав’язували очі і дивилися, до якого предмету вони підійдуть, вважалося, що такий чоловік їм попадеться (п’яничка, роботяга і тд).
• якщо дівчина хотіла заміж за хлопця, то підходила увечері до хліва зі свинями і слухала, як вони себе поводять: якщо тихі, то в родині лад буде, а якщо кричали, то чекають нову сім’ю сварки.