Промова Президента України Володимира Зеленського у Фолькетингу.

Київ 30/03/2022 Ворота України

Пане Спікер!

Пані Прем’єр-міністре!

Члени уряду та Фолькетингу!

Данський народ!

40 ракет. Щодня саме стільки різних, але однаково смертоносних ракет російські війська застосовують проти нашої держави, проти України. Це середній рівень на день. 40. Понад 1370 ракет застосовано вже трохи більше ніж за місяць повномасштабного вторгнення Росії на землю.

Сьогодні вранці російські ракети вдарили по одному із наших південних міст – Миколаєву, місту корабелів. Цілком мирному місту, яке мріяло лише про одне – повернути собі славу центру кораблебудування на Чорному морі.

Внаслідок цього удару зруйновано будівлю обласної адміністрації. Станом на даний момент відомо, що семеро людей загинули, 22 особи поранені. Розбір завалів продовжується.

Жодних войовничих мрій у миколаївців не було. Вони не становили жодної загрози для Росії. Але й вони, як і решта українців, повірте мені, стали мішенню для російських військ. Для ракет, авіабомб, реактивної артилерії, мінометів.

Загальну кількість засобів поразки, які російські війська вже використали проти наших людей, на нашій землі, просто неможливо порахувати.

Але можна сказати, що інтенсивність і жорстокість бойових дій, що ведуть проти нас, вийшла на рівень навіть вище, ніж це було під час Другої світової війни, найбільш руйнівної війни для Європи.

Місяць бойових дій – а в нас уже не одне місто, не два, а цілий чорний перелік міст, зруйнованих вщент російськими бомбардуваннями.

Ще у десятках міст, містечок, маленьких сіл частково спалено житлові райони, зруйновано інфраструктуру, підірвано підприємства, на яких працювали люди. Живі, звичайні люди.

Одних лише освітніх закладів – університетів, шкіл, дитячих садків – зруйновано 773. Уявіть собі! А ще десятки лікарень, ще церкви, навіть меморіали, жертвам Голокосту стали мішенями.

Ціль російських військ у цій війні – повністю знищити будь-яку основу для нормального життя українського народу. Окупанти свідомо роблять так, щоби від України нічого живого не залишилося. Тільки руїни. Тільки біженці.

Вже понад 10 мільйонів українців залишили рідні місця через бойові дії. Майже 4 мільйони українців виїхали за межі нашої держави – переважно жінки та діти.

Історії цих людей сповнені жаху.

У тих районах, куди зайшли російські військові, досі на узбіччях доріг багато спалених та розстріляних машин. Сотні та сотні таких машин, їх залишків. Окупанти вбивали мирних людей навіть тоді, коли намагалися просто врятуватися!

Разом із нашими переселенцями в Європі та в західних областях України є діти, яких просто підбирали дорогою біля трупів їхніх батьків.

У нашому місті Маріуполі, яке вже понад три тижні заблоковано російськими військами, ще залишаються до ста тисяч людей. Поки був сніг, люди розтоплювали його та отримували воду. Весь цей час ми не можемо доставити до міста гуманітарні вантажі – їх просто заблокують. Воду, їжу, медикаменти. Усі блокують російські військові.

Понад 90% усіх будівель Маріуполя повністю зруйновано обстрілами та бомбами. Але російська авіація завдає авіаударів, не зупиняючись. Вони цілеспрямовано підривають навіть укриття, про які точно знають, що там ховаються мирні люди – жінки, діти, люди похилого віку.

Те, що російські війська роблять із Маріуполем, – це злочин проти людства, який чиниться буквально у прямому ефірі на очах у всієї планети.

Чому це взагалі стало можливим? Чому світ не може зупинити потік військових злочинів Росії, який не вичерпується із 24 лютого цього року?

Відповідь дуже проста і цинічна.

Люди, які ухвалюють рішення в Росії, сподіваються, що їм і це зійде з рук. Санкції? Вони думають, що їх вдасться оминати. Ембарго на російську нафту? Вони бачать, що це поки що інше, як просто розмови на цю важливу тему. І занепокоєння, постійне занепокоєння. Міжнародний суд? Вони знають, що потрібні роки для притягнення конкретних винуватців до відповідальності.

Тому ми звертаємося і до вас, і до всієї демократичної спільноти світу: санкції проти Росії треба посилювати! Постійно. Потрібно відмовлятися від російської нафти, блокувати торгівлю з Російською Федерацією, треба закривати порти для російських суден. І це має бути солідарна політика Європейського Союзу – усіх держав-членів. Усіх.

Саме ви в Данії, в країні, звідки походять базові принципи Євросоюзу, Копенгагенські критерії, можете найбільше відчути, наскільки важливо, щоби працювала загальноєвропейська солідарність у питанні тиску на Росію. Тому що це тиск для того, щоб Росія шукала світ. Це тиск задля того, щоб дати необхідний захист усім тим базовим цінностям, на яких збудовано життя в Європі та які зараз повністю розтоптані Росією в Україні.

Що можна сказати про захист прав людини або свободу на європейському континенті, якщо немає такого злочину проти людей і людяності в цілому, якого б не вчинили окупанти? Вони депортують наших людей на територію Росії, гвалтують жінок, неповнолітніх дівчаток, займаються мародерством. Вони вивезли до Росії вже понад дві тисячі дітей, і ми не знаємо, де вони, немає навіть повного списку цих дітей. Чи є у них сім’ї? Як вони потім знайдуть своїх рідних, близьких?

Рівень зла, який принесли на нашу землю, нормальній людині було б просто неможливо уявити! І тому я закликаю вас на рівні Євросоюзу порушувати питання про солідарність у захисті свободи, у захисті людяності.

Не може бути в Європі «філій» Росії, які розколюють ЄС із середини. Хто намагається допомогти Росії заробити більше грошей навіть зараз.

Всі чудово знають, хто в Європейському Союзі протистоїть людяності та здоровому глузду. Хтось не робить нічого, щоб допомогти встановити мир в Україні. Це має припинитися, і Європа має припинити слухати будь-які виправдання від офіційного Будапешта.

Я вдячний Данії за принциповість. Вдячний кожному та кожній. Вдячний вашим людям, які допомагають Україні та українцям. Вашим компаніям, які вирішили залишити російський ринок. Maersk, Jusk, Lego, Vestas, DSV, Arla Foods, Carlsberg та багато інших компаній, інші, які прийняли це важливе рішення.

Але я прошу вас не зупинятись, бути лідерами Європи у просуванні реально необхідних нам усім рішень.

Ще задовго до цієї війни було очевидно, що людство повинне скорочувати використання викопного палива. Ера вугілля та нафти завдала навколишньому середовищу, нашій планеті загалом дуже серйозної шкоди. «Зелені» технології, «зелена» енергетика стали логічною та справедливою відповіддю на цей виклик.

Європейська політика вже спрямовано скорочення споживання екологічно небезпечних ресурсів. Але російська агресія проти України та всього, на чому побудоване життя в Європі, є аргументом, аби прискорювати «зелену» трансформацію на континенті. Європа має відмовитися від російської нафти, відмовитися якнайшвидше!

Адже саме шалені доходи від енергоресурсів дозволяють керівництву Росії бути зухвалими, порушувати загальновизнані правила, просувати ненависть проти інших народів, проти нас та руйнувати життя сусідніх країн.

Якби знадобилося повну протилежність тому, що у вашій країні називається «Законом Янте», то це був би «Закон російської нафти».

Я впевнений, що ми разом – лише разом із усіма європейцями, з усіма відповідальними державами планети – зможемо подолати цю катастрофу. Чи зможемо повернутися до світу. Чи зможемо жити разом у європейській сім’ї.

Я сподіваюся, що це станеться дуже скоро. Але це залежить від того, наскільки послідовними, принциповими ми залишатимемося в цей час. У час, коли війна триває.

Але ми не маємо права думати зараз про війну. Ми знаємо, що буде світ. Ми знаємо, що зможемо повернутися до нормального, мирного життя.

Тому вже зараз я хочу вас запросити приєднуватися до нашої ініціативи щодо відновлення України після війни, після нашої перемоги. Ваші компанії, ваших спеціалістів запрошуємо, вашу державу.

Знаючи ваш потенціал, вашу творчу економічну міць, я пропоную вашій країні взяти шефство над одним із наших чудових регіонів після війни. Звісно ж, після війни.

Миколаїв, місто корабелів, може стати таким містом, таким регіоном, який поєднає нас із вами ще більше, яке Данія може допомогти відновити.

Пані та панове!

Данський народ!

Нині в Україні чорний час. Тисячі свічок ставлять у наших церквах на згадку про людей, чиї життя забрала ця війна.

Я знаю, що для вас тепле світло свічок – це синонім домашнього затишку, звичайного доброго людського життя. Життя, яке сьогодні в Україні для багатьох стало нездійсненною мрією. Російське вторгнення продовжується. Але я вірю, що я знаю, що ми зможемо повернутися до світу.

І я прошу вас сьогодні вдома ввечері запалити свічку на згадку про всіх українців, чиї життя забрала російська агресія.

Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за нашу волю, світову волю!

Слава Україні!