Дистанційна освіта

Всесвітня пандемія охопила всі сфери життя людства вже в перші місяці свого поширення, у тому числі й викладацьку діяльність, адже наукова та освітня праця подібні до будь-якої іншої. Одним із запропонованих методів забезпечення освітнього процесу стала активізація цифрових освітніх платформ та створення нових навчальних онлайн-просторів, що підтримують процедуру отримання знання. Середні та вищі навчальні заклади почали активно застосовувати здобутки технологічної революції для своїх цілей, щоби заповнити прогалину, яка виникла в умовах форс-мажорних обставин, спричинених коронавірусом та всеосяжним карантином.

Методи дистанційної освіти: книги студентів замінили на відеоматеріали, змінили методику роботи в класі, скасували дзвінки на заняття. Цей досвід був короткий, але дуже цінний.
Проте виникає багато запитань у працівників відповідних професій. Найчастіше з них – що буде далі? Певно, найтривожніше запитання – чи вдається дистанційна освіта?
Деякі батьки та викладачі почали проводити порівняння між традиційними та новітніми методами. Зрештою, систему було більш-менш напрацьовано, а коливання настроїв між задоволенням і скаргами – звичне явище під час переходу від однієї системи до іншої. Дехто вважає, що освітній процес набув більших масштабів, ніж раніше, і зусилля, котрі потрібні були для здобуття знань протягом багатьох років, тепер виправдалися за кілька тижнів.
Отже, з нетерпінням чекаємо, що нас чекає в майбутньому.

Дистанційна освіта… технології
Дистанційна освіта досягла тих освітніх технологій, яких раніше не було, які сформувались у результаті практики, подалі від теорій, прагнень, абстрактних планів чи окремих методів, оскільки учні були об’єднані разом з батьками та вчителями в одній інтерактивній системі.
Одним із вимірів дистанційної освіти є застосування освітніх технологій, спеціальних застосунків і програм, відеоконференцій.
Можливо, одна із чудових амбіційних переваг є проникнення в традиційну освітню систему методів дистанційного навчання: реєстрація та відвідування шкільних чи університетських вебсайтів, інтеграція динамічного освітнього процесу зі всесвітньою павутиною. Необхідним стало забезпечення систем, котрі підвищують інновації та здібності, створені вчителями та зацікавленими органами влади, сприяння освітнім ресурсам та забезпечення пошукових можливостей, щоби здобувати знання у всіх куточках світу – від Європи до Китаю.

Дистанційна освіта… відсутність
Ми завжди вважали міцною і незмінною основою для отримання знання школу чи університет, в котрих студент і вчитель пліч-о-пліч формують галузь освіти з найдавніших часів до сьогодення. Освіта сприймалася як щось, що не повинно бути постійним процесом. Зрештою, є потреби, від яких важко відмовитись, і ми не можемо відмовитись від них, щоб замінити їх інструментами та засобами масової інформації, вони служать навчальному процесу та його розвиткові: дошки, книги, зошити, парти й стільці, обладнані приміщення. Радикальні зміни зовсім не полегшать освітній процес, а основні цілі освіти не будуть досягнуті, а це також усі ті інструменти, якими вчитель користується під час навчального процесу. Відсутність самого учителя не сприятиме доброму засвоєнню предметів учениками, адже вони не зможуть уточнювати свої припущення й вчитися на помилках, не буде контролю за їхньою діяльністю, нікому буде корегувати їхню креативність. Тому вислів «дистанційна освіта без освіти» перетворився на поширене гасло завдяки засобам масової інформації. Віддаленість від школи не забезпечує доброї освіти, тому досвід комунікативних платформ та технологічних відеопояснень повинен залишатися пов’язаним із місцями в класі та годинами, проведеними в школі, адже рука, яка навчається писати, ніде не навчиться цього, окрім як у школі.