Українські вірування: дивні міфічні персонажі

Споконвіку люди вірили в різних надприродних істот, які нібито живуть поруч із ними. Українська демонологія багата фантазією й традиціями, кожен куточок навколишнього простору вона оживлює, наповнює нереальними героями, як то мавки, водяники, русалки, мольфари та інші.
Мавки, чи нявки, живуть у лісах, це красиві молоді дівчата з довгим незаплетеним волоссям. Вони залишають свої сліди на землі чи на снігу, бо ходять босоніж. Полюбляють танцювати й забавлятися. Коли на небі молодий місяць, мавки вибігають на лісові галявини, водять хороводи й гарно співають. Можливо, саме нявки засівають гори весняними квітами. Проте не можна їм попадатися – залоскочуть! Тож у ліс хлопці ходили з часником, цибулею, сушеною валеріаною чи полином, щоби мавки не могли до них наблизитися.
Русалки – мешканки водойм, також дуже гарні й небезпечні. Опівночі виходять з води на берег, вичісують своє довге красиве волосся, співають і танцюють. Русалки бояться хреста, молитви й сушених трав. Вони можуть допомагати людям, особливо своїм живим родичам, котрих любили, поки самі були живі. Попереджають їх про майбутні небезпечні події, яких можна уникнути. На Зелені свята господарі печуть хліб для русалок, аби ті частувалися й були добрими до людей.
Водяник, так само, як його побратими лісовик і болотяник, – це старий дід з довгою бородою. У нього є хвіст, а замість одягу він носить водорості. Водяник може перетворюватися на рибу, козла, дитину чи собаку й володарює над русалками й усіма водяними мешканцями. Цей старигань любить жити попід млинами, поближче до людей, проте в гніві може розбити млин і греблю, втопити людину чи збурити річку.
Мольфарів, тобто чарівників, і боялися й поважали, адже вважалося, що вони можуть змінювати погоду, насилати дощ, бурю чи засуху, провіщати майбутнє, робити порчу на людей, від чого ті хворіли, сохли й навіть помирали. Проте мольфари й мольфарки могли також зцілювати хворих, відвертати негоду, забезпечувати добрий врожай і здорову худобу в обійсті, допомагати в боротьбі з іншими чарівниками.
В українській міфології кожен камінчик, дерево й кущ могли оживати, сповнюватися сили, перетворюватися на дивовижну істоту, й важливо було знати, як поводитися з усім тим різноманіттям надприродних сил.