Чому люди часто розлучаються у грудні.

Київ 23/12/2021 Ворота України

Бути декабристом дано не кожному. Не кожен у наш час здатний на вчинок. Хто вони, сучасні декабристи, і в чому їхній подвиг, розповідає Кристина Рівера.

Нещодавно до мене прийшла подруга, вся у сльозах. “Він мене покинув, ти уявляєш! Прямісінько перед Новим роком! Як же я зустрічатиму Новий рік сама? — в істериці ридала вона, розмазуючи туш. — Я розраховувала отримати від нього в подарунок під ялинку “айфон”! А що тепер?” Я заспокоїла її, як могла, але за кілька днів мені зателефонувала інша з аналогічною скаргою, хіба що замість “айфона” фігурували сережки з діамантами. А незабаром на тренуванні з фітнесу одна дівчина зізналася, що знову помирилася зі своїм бойфрендом, який на загальну думку (та й її особисту теж) зовсім їй не підходив – був некрасивий, немолодий, та й зізнатися, не надто успішний. “Так я просто подумала, скоро Новий рік. І що, я буду на свята сама? І без подарунка?”

Мене здивувала така груднева активність у особистому житті, але читання глянцевих журналів усе поставило на свої місця. Виявляється, є таке поняття, як “декабристи”. Це люди (давайте подивимося правді в очі, переважно чоловіки), які кидають своїх партнерів (читай – жінок) саме у грудні – перед новорічними канікулами. Ну, по-перше, щоб не дарувати подарунки і не витрачатися під час свят, які часто відзначаються з родичами, які з радістю піднімають тости за кохання та пораду, а також із надією чекають на повідомлення про весільні переполохи. По-друге, тому що потім, буквально через місяць після Нового року – День усіх закоханих, і якось кидати вже тупо. По-третє, ще за три тижні — Восьме березня. А там до літньої відпустки недалеко, і розлучатися після того, як стільки всього надарував і взагалі намагався бути ніжним і люб’язним, якось недобре. На душі кішки шкребуть, і перед бабусею, яка наступного року демонстративно загадала собі правнуків, якось незручно.

Тому деякі люди примудряються якось розлучитися у грудні. Спочатку, зізнатися, я була дещо збентежена і обурена їхньою поведінкою — “Треба ж! Як так можна! Кинути перед святами!”. А потім, коли сама опинилася в ситуації, що разом вже бути неможливо, але партнер дивиться на тебе закоханими очима і не розуміє, що не так, чому я весь час незадоволена – я чудово зрозуміла поведінку “декабристів”. Вони справедливо міркують, що далі буде все лише гірше – читай вище: настане Новий рік, Різдво, 14 лютого та Восьме березня. І можливостей сказати заповітне “Вибач, але ми одне одному не підходимо, і справа не в тобі, а в мені…” буде все менше і менше. Деякі нерішучі так живуть все життя, заводять дітей, і потім упокорюються з тим, що поруч зовсім чужа і нелюба людина – замість того, щоб порвати раз і назавжди.

Насправді, на моє переконання, “декабристи” – мужні та далекоглядні люди, які не йдуть на поводі у ілюзій. І, напевно, варто не звинувачувати їх у черствості та сволочизмі, а сконцентруватися та думати більше про себе. Зрозуміло, шкода і неотриманого в подарунок “айфона”, і каблучка з діамантом була б не зайвою серед улюблених коштовностей. Але бути аби з ким, щоб не бути на самоті на свята – якось безглуздо насамперед стосовно себе. Варто прийняти вибір іншої людини не бути разом із тобою та розслабитися з цього приводу. Піти на новорічну вечірку до незнайомої компанії, відірватися на повну, повеселитися та зав’язати нові знайомства. А там, дивишся, і День усіх закоханих, і Восьме березня виявляться не такими самотніми і передбачуваними.