12 найпоширеніших запитань до хіміотерапевтки.

Київ 18/01/2022 Ворота України

Коли із вуст лікаря звучить жорсткий діагноз: “Онкологія”, пацієнта одразу охоплюють панічний страх та розпач. Але треба опанувати себе та розпочати боротьбу за своє здоров’я та життя. Якщо йдеться про першу-другу стадії захворювання, то шанси повністю вилікуватися дуже і дуже високі. Потрібно просто довіритися досвідченому лікарю та виконувати всі його розпорядження. Боротися треба в будь-якому, навіть, здавалося б, безнадійному випадку. Так, буде непросто, проте тисячі людей з власного досвіду знають, що сучасна протипухлинна терапія призводить до очікуваного ефекту та вириває хворого з лап хвороби.

У пацієнтів виникає безліч запитань, зокрема, щодо хіміотерапії, яка застосовується в більшості випадків для лікування онкології. На 12 найпоширеніших відповідає Олена Муса – лікарка-онкологиня-хіміотерапевтка Вінницького центру “Медібор”.

Навіщо взагалі потрібна хіміотерапія?

Особливо це цікавить пацієнтів, у яких пухлина була видалена радикально хірургічно. Насамперед хочу сказати, що протипухлинна терапія включає не тільки хіміотерапію, а й імунотерапію, гормонотерапію і таргетну (локальну) терапію. Вони використовуються як самостійно, так і в комбінаціях. Основне їхнє завдання – впливати на онкологічні клітини. Вже давно доведено, що окрім великих осередків, які видно візуально, промацуються пальпаторно чи візуалізуються на додаткових методах обстеження (УЗД, СКТ, МРТ, ПЕТ КТ), існують мікроелементи – ракові клітини, які циркулюють. Вони можуть зі струмом крові або лімфи переміщатися організмом, і з часом давати зростання. Це називається метастазування. Для попередження такого явища лікування рекомендують проводити після операцій.

Як часто проводиться хіміотерапія та яка її тривалість?

Для кожного конкретного діагнозу та пацієнта підбирається свій індивідуальний тип лікування. Враховуються гістологія, стадія, вік, доопераційний режим або післяопераційний, супутня патологія. Далі використовуємо стандарти, затверджені МОЗ та всесвітніми організаціями, де розписані рекомендовані схеми. Після цього підраховується індивідуальна доза препаратів, розписується супровідна терапія. Найчастіше схеми повторюються 1 раз на 3 тижні, є режим 1 раз на 2 тижні, а також щотижневий варіант. Іноді один цикл вимагає запровадження ліків 3, 4, 5 днів поспіль. Якщо говорити про кількість необхідних циклів, тут теж є варіабельність: 4, 6, 12.

Якщо виявлена ​​непереносимість, висока токсичність або недостатня ефективність варіанта, що проводиться – його скасовують або змінюють. Це теж відбивається на загальній сумі крапельниць.

Чим сильніша хіміотерапія, тим вона токсичніша?

Це не зовсім правильне твердження. “Слабких” хіміопрепаратів не існує. Є поняття «чутливість клітин канцера до протипухлинної терапії». Вона може бути високою, і тоді ми спостерігаємо бажаний ефект – зменшення всіх осередків. Або низькою або зовсім резистентною, коли на тлі лікування настає прогресія.

Кожні ліки мають свої побічні дії, тому одні комбінації переносяться легше, інші складніше. Важливий момент: у разі стрімкого розпаду пухлин розвивається різке погіршення загального стану «лізис-синдром». Є також поняття “індивідуальна нестерпність”, тобто пацієнт може відреагувати на найпоширеніший і не токсичний препарат (наприклад, Карбоплатін), який зазвичай практично не викликає побічних ефектів.

Якщо препарат сильний і ефективний, то волосся обов’язково випаде? А якщо волосся не випало, значить, препарат несильний?

Часто пацієнти просять лікарів: “Призначте мені таку хімію, щоб волосся не випало”. Так підходити до вибору схеми не можна. Алопецію (випадання волосся) викликають лише певні групи засобів: таксани, антрацикліни. Часто вони прописані як преферентні (насамперед рекомендовані). Не варто це ігнорувати, і для порятунку волосся використовувати препарати з меншим ступенем доказовості.

Чи правда, що якщо призначена дуже хороша деінтоксикація (препарати захисту для печінки, серця тощо), то волосся не випаде?

На жаль, на сьогодні немає ліків, які б змогли перешкодити випаданню волосся. Існує дуже низький відсоток пацієнтів, у яких цей ефект не проявляється (близько 1%). В Інтернеті можна прочитати про охолоджувальний шолом, який вирішує це питання. Але на практиці його результативність не спостерігалася. Через місяць після завершення лікування волосся починає відростати. До того ж, нове волосся більш густе і жорстке, ніж було раніше, часто закучерявдене. Згодом волосся набуває своєї звичайної структури.

Що можна і чого не можна їсти під час хіміотерапії?

Їжа рекомендована різноманітна та калорійна. У раціоні мають бути овочі та фрукти, м’ясо, крупи. Тобто: білки, жири та вуглеводи у достатній кількості. Є думка, що пацієнту корисно відмовитися від будь-якої їжі, або не їсти м’ясо, не вживати цукор, і тоді пухлина може зменшитись. Можна знайти різні дієти та режими голодування, засновані на цій теорії. Однак це не так. Якщо в організм не надходитиме нормальна калорійна їжа, то пухлина буде забирати з організму все необхідне для себе, ще більше послаблюючи його.

Що стосується обмежень у харчуванні, то це смажена, копчена і жирна їжа, оскільки пацієнту потрібно берегти печінку, яка й без того зазнає великого навантаження. Існує думка, що хворому потрібно відмовитися від цукру та молока, які нібито провокують розвиток ракових клітин. У стандартах лікування таких даних немає. Цукор вживати можна, але у невеликих кількостях. Цільне молоко все ж таки бажано замінити кисломолочними продуктами, які краще обробляються і засвоюються. Крім того, потрібно багато пити.

Які побічні ефекти виникають під час курсу хіміотерапії?

Можуть виникнути алергічні реакції на основні препарати чи супровідні. Такі реакції проявляються, як правило, під час крапельниці або одразу після її завершення. Якщо в анамнезі зафіксовані такі випадки, то перед інфузією проводять спеціальні проби.

Найчастіше виникають такі побічні ефекти як загальна слабкість, нудота і навіть блювання, ломота в кістках (як за грипозного стану), підвищення температури, нейропатії (відчуття поколювання або оніміння в руках і ногах), проноси або закрепи, випадання волосся, біль. А ще порушення, що визначаються лабораторним шляхом: анемії, лейкопенії, підвищення рівня трансаміназу, білірубіну, сечовини та креатиніну. Зовсім необов’язково, що виявиться все перелічене вище. Можливо лише кілька ефектів. Хіміотерапевти ретельно за цим стежать. Призначають профілактику та корекцію.

Чи відрізняється лікування в Україні та за кордоном?

Вітчизняні лікарі у своїй практиці керуються не лише інструкціями ВООЗ, а й рекомендаціями всесвітніх організацій (NCCN, ASCO, ESMO). Ті препарати, схеми, режими та дозування, які призначають лікарі-онкологи у США чи країнах Європи, практично повністю збігаються з нашими. Винятком є ​​ліки, які в Україні ще не зареєстровані наразі, і тому використовуватися не можуть. Але таких дуже мало і показання до них обмежені.

Чому у разі консультації у різних онкологів може відрізнятися як загальна тактика ведення пацієнта, так і схеми, що призначаються?

У рекомендаціях, які ми використовуємо, здебільшого переважають єдині алгоритми лікування. Але є випадки, коли лікарю надається вибір. Наприклад, у певних ситуаціях можна починати лікувати оперативним шляхом, а потім використовувати хіміотерапію чи навпаки. За перших стадій захворювання може бути опція «спостереження» або «хіміотерапія». Те саме стосується схем: можливо 3-4 варіанти з однаковим ступенем доказовості. Усі ці підходи правильні. І кожен лікар має свій підхід.

Чи можна проводити хіміотерапію вдома?

Багато людей панічно бояться лікуватися в онкоцентрах та бажають приймати лікування вдома, але лікарі категорично проти цього. Хіміотерапія – досить важке та токсичне лікування. Медики роблять все для того, щоб у онкоцентрах воно минало у максимально комфортних умовах. У разі виникнення небажаного явища поряд будуть і фахівці, і необхідне обладнання та аптечка невідкладної допомоги, що значно збільшує шанс швидко усунути неприємне явище.

Чи можна приймати під час хіміотерапії інші препарати?

Часто поряд з хіміотерапією пацієнти продовжують лікувати свої хронічні захворювання, наприклад, цукровий діабет та гіпертонію, які потребують постійного прийому препаратів. Про це потрібно повідомити вашого лікаря. Так само варто обговорити бади та народні засоби.

Чи можна в період проведення хіміотерапії займатися якоюсь діяльністю?

Якщо людина під час проведення хіміотерапії має сили та бажання працювати, готувати, займатися домашніми справами чи хобі – це чудово. Улюблене заняття підвищує настрій, надає сил і відволікає від непотрібних думок про хворобу. Єдина умова – не перевантажувати свій організм.

Здоров’я всім, енергії та добробуту!