Ми продовжуємо боротися, ми захистимо нашу державу та звільнимо нашу землю завдяки нашим героям – звернення Президента України.

Київ 05/03/2022 Ворота України

Великий народ великої країни!

Країни сили. Країни волі. Народу абсолютного морального лідерства.

Ми витримали вже дев’ять днів пітьми. Дев’ять днів зла. Це втричі більше, ніж темрява та зло розраховували.

Ми відповіли на вторгнення, як уміємо в моменти найвищої небезпеки. Відповіли героїзмом, солідарністю, взаємодопомогою. Ми відповіли по-своєму, українською. Тож історія Європи запам’ятає це назавжди. Говоритиме про це дітям. Покаже онукам.

Весь континент дізнається про місто Харків. Місто Чернігів. Місто Суми. Місто Волноваха. Місто Маріуполь. Місто Миколаїв. І багато інших наших прекрасних міст. Живі міста! Міста, які витримали найстрашнішу навалу з часів Другої світової війни.

Я говорю це спеціально як факт, що відбувся. Витримали. Незалежно від того, якою є ситуація в цю хвилину, стратегічно все зрозуміло.

Українці єдині від Ужгорода до Харкова, Києва до Херсона. Українці ганяють ворога під Києвом Б’ють за Охтирку. Карають за Гостомель. Мстять за Херсон. Наш Херсон! Український Херсон. Який сьогодні намагалися принизити. Але не вийшло. Не дали. Українці показали себе. Не дали себе розіграти у дешевій цинічній виставі. З подачкою замість допомоги. Із пропагандою замість щирості.

Російські пропагандисти думали про наших людей як про себе. А побачили, що херсонці – горді. І шанують себе. Поважають Україну.

Я розумію, наскільки складне рішення. Коли окупації виходять проти озброєних противників.

Я відчуваю, як ризиковано.

Але я бачу, як наші люди відмовляються грати за правилами окупантів. Як наші люди лишаються українцями. Як наші люди залишаються з нашою державою, навіть тимчасово опинившись у темряві.

Якщо у російських політиків ще лишилися очі, вони зможуть побачити, що таке Україна. Що таке наша воля.

Окупанти гадали, що можуть відключити українцям телебачення. Вимкнути наш зв’язок. Відібрати продукти харчування. Можуть вимкнути електроенергію. Вони думали, що це змусить українців підкоритись.

Але навіть якщо ви позбавите нас кисню, ми вдихнемо на повні груди, щоб сказати: геть з нашої землі!

Навіть у темряві ми бачимо правду.

І битимемося, поки не потемніє в наших очах.

Бо ми – воїни світла. І сьогодні ніхто на Землі не зможе сказати, що ця репліка є пафосом.

9 день війни. У багатьох із нас прийнято на дев’ять днів згадувати тих, кого з нами, на жаль, немає.

Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну!

На жаль, сьогодні є повне враження, що настав час згадати ще дещо – гарантії та обіцянки безпеки. Рішучість альянсів. Цінності, які для декого, здається, померли.

Сьогодні відбувся саміт НАТО. Слабкий саміт. Розгублений саміт.

Саміт, на якому видно, що не всі рахують боротьбу за свободу для Європи метою номер один.

Усі розвідки країн НАТО чудово знають про плани ворога. Вони також підтвердили, що Росія хоче продовжити наступ. Як може.

Дев’ять днів ми бачимо жорстоку війну. Руйнують наші міста. Обстрілюють людей, дітей, житлові квартали. Церкви. Школи. Знищують усе, що забезпечує нормальне людське життя. І хочуть продовжити це.

Знаючи, що нові удари та жертви неминучі, НАТО свідомо вирішило не закривати небо над Україною.

Ми вважаємо, що країни НАТО самі створили наратив, що закриття неба над Україною нібито спровокує пряму агресію Росії проти НАТО.

Це самогіпноз. Тих, хто слабкий. Невпевнений. Внутрішньо. Хоча може володіти зброєю в рази сильніше, ніж ми маємо.

Ви мали думати про людей. Про людяність.

А про що ви думали на тому саміті?

Усі люди, які загинуть із цього дня, загинуть також через вас.

Через вашу слабкість. Через вашу роз’єднаність.

Все, що зміг сьогодні Альянс, це провести через систему своїх закупівель 50 тонн дизпалива для України. Напевно, щоб ми могли спалити меморандум Будапешту. Щоб краще горіло.

Але він уже для нас згорів. У вогні російські війська.

Хіба ми хотіли такого НАТО? Хіба такий Альянс ви будували?

Сьогодні керівництво Альянсу дало зелене світло для подальшого бомбардування українських міст та сіл, відмовившись зробити безполітну зону.

Ви могли б закрити наше небо. Але…

Я не знаю, кого ви можете захистити і чи можете ви захистити свої країни – країни Альянсу. Від нас ви не зможете відкупитись літрами пального за літри нашої крові. Пролитою за нашу спільну Європу. За нашу спільну волю. За наше спільне майбутнє.

Але я також вдячний друзям нашої країни в НАТО. Там багато країн – наших друзів, наших партнерів – більшість сильних партнерів. Тим, хто допомагає нашій державі, попри все. З першого дня вторгнення. І я певен – до перемоги.

І тому ми не почуваємося самотніми.

Ми продовжуємо боротися. Ми захистимо нашу державу. Ми звільнимо нашу землю. Завдяки нашим героям.

Я сьогодні нагородив орденами та медалями 76 українських героїв за особисту мужність та самовіддані дії заради нашої оборони. На жаль, із них 37 нагороджуються посмертно.

Я надав звання Героя України генерал-лейтенанту Павлюку Олександру Олексійовичу – командувачу Операції об’єднаних сил.

Надав військове звання бригадного генерала полковнику Швораку Володимиру Васильовичу – заступнику командувача військ оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Надав військове звання бригадного генерала юстиції полковнику юстиції Мельнику Сергію Миколайовичу, начальнику Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Надав звання бригадного генерала полковнику Богомолову Артему Євгеновичу, заступнику командувача військ Оперативного командування «Захід».

Надав звання генерала Залужному Валерію Федоровичу – Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Слава Україні!