Держава робить все, щоб допомогти Маріуполю – звернення Президента.

Київ 11/03/2022 Ворота України

Українці! Українки!

Одним із головних завдань для нас сьогодні була організація гуманітарних коридорів. Суми, Тростянець, Краснопілля, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ізюм. За цей день вже удалося вивезти близько 40 тисяч наших людей. Дати їм нарешті безпеку у Полтаві, Києві, Черкасах, Запоріжжі, Дніпрі, Львові. Вдалося також доставити гуманітарні вантажі: сотні тонн продовольства, медикаментів.

Ми робимо все, щоб урятувати людей у містах, які ворог хоче просто знищити. З урахуванням роботи гуманітарних коридорів за попередні два дні ми вже евакуювали близько ста тисяч людей.

Але…

Маріуполь та Волноваха залишаються повністю заблокованими. Хоча ми зробили все, що було потрібно для роботи гуманітарного коридору, російські війська так і не припинили вогонь.

Незважаючи на це, я вирішив направити колону вантажівок для Маріуполя. З їжею, водою, ліками. Я вдячний усім водіям – хоробрим людям, які були готові виконати цю місію. Надважливу місію.

Але окупанти розпочали танкову атаку саме там, де мав бути цей коридор. Коридор для маріупольців

Вони зробили це свідомо. Вони знали, що вибухають. Вони мають чіткий наказ тримати Маріуполь у заручниках, знущатися з нього. Постійно бомбардувати, постійно обстрілювати.

Сьогодні вони зруйнували будівлю головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Саме поряд із цим будинком і було те місце, де мали збиратися маріупольці на евакуацію.

Це відвертий терор. Зухвалий терор. Від досвідчених терористів. Світ має це знати. Мушу визнати це. Ми всі маємо справу із державою-терористом.

Але як би там не було, ми намагатимемося! Постійно! Ми продовжимо спроби довезти до Маріуполя допомогу, якої так потребують наші люди. Українці та українки.

Окупанти роблять все, щоб обдурити наших людей в містах, що облягаються.

Вони блокують зв’язок. Не дають дізнатись інформацію. Держава робить все, щоб допомогти нашому місту.

Все, щоб сказати маріупольцям: ми боремося. І не залишимо цієї боротьби.

Тому якщо ви маєте можливість говорити з маріупольцями, писати їм, поширюйте, будь ласка, правду. Нагадуйте їм, що Україна всім серцем із ними. І робить все, щоб припинилися тортури міста.

Російські пропагандисти сьогодні помітно пожвавішали. І дуже старалися.

Напевно, для того, щоб прикрити злочини своєї армії в Україні. Злочини проти Маріуполя. Проти Донбасу.

Проти Харкова. Проти десятків інших міст. Прикрити новими звинуваченнями. Новими-старими фейками.

Вони звинувачують нас… Знову нас! Що ми нібито розробляємо біологічну зброю. Нібито готуємо хімічну атаку.

Мене це дуже непокоїть, бо не раз ми переконувалися: хочеш дізнатися про плани Росії – подивися, в чому Росія звинувачує інших.

Послухайте, розгін таких звинувачень у російських ЗМІ сам собою показує, що це вони на таке здатні. Російські ж військові, російські спецслужби. Показує, що вони цього хочуть.

Вони вже робили такі речі у інших країнах. Так само! Самі анонсували, самі організовували, самі скаржилися. І самі робитимуть ще.

Знову і знову. Якщо їх не зупинити.

Як Молдову вони розірвали із Придністров’ям. Як Грузію розірвали з Абхазією. Як Україну розірвали з Донбасом та нашим Кримом.

А звинувачують нас! Тих, хто став жертвою. Тих, хто мусить захищатися. Боротися просто за своє право жити.

Самі приходять до нас на танках та з ракетами. Забирають чуже. Наш. Захоплюють.

Навіть соромляться показати своїх офіцерів! Ховають своїх генералів. Приховують від свого народу, що відправляють терміновиків на цю війну, аби тільки сили вторгнення зробити побільше.

А ми винні! Нас усе звинувачують у нападках на нібито миролюбну Росію.

І що тепер? Що це за звинувачення у підготовці хімічних атак? Ви вирішили провести “дехімізацію” України? Чим? Аміаком? Фосфор? Що ще ви нам приготували? Куди вдарите хімічною зброєю?

По пологовому будинку в Маріуполі? По церкві у Харкові? По дитячій лікарні «Охматдит»? Або за лабораторіями, більшість з яких залишилися ще з радянських часів і займаються звичайною наукою. Звичайний! А не військовими технологіями.

Ми адекватні люди. Я Президент адекватної країни, адекватного народу. І батько двох дітей. І жодної хімічної чи будь-якої іншої зброї масової поразки на моїй землі ніхто не розробляє. І весь світ це знає. Ви знаєте. І якщо ви зробите щось подібне проти нас, ви отримаєте найжорстокішу санкційну відповідь.

Українці! Наші захисники та захисниці!

Я підписав кілька важливих указів.

Про надання звання Героя України тринадцяти нашим захисникам:

Підполковник Літун Андрій Миколайович. Посмертно. Загинув, прикриваючи наших військових та героїчно стримуючи наступ ворога.

Капітан Корпан Олександр Богданович. Посмертно. Врятував наших бійців і цивільні житлові будинки, коли відвів від них літак.

Молодший лейтенант Блоха Юрій Ігорович. Посмертно. У боях у Миколаївській області героїчно захищав побратимів, рятуючи їхнє життя.

Старший сержант Івашко Андрій Олександрович. Посмертно. Під час ракетного обстрілу ціною власного життя особисто давав інформацію про дії ворога.

Молодший сержант Волков Євген Володимирович. Посмертно. За мужність та героїзм під час евакуації поранених у Донецькій області, за порятунок наших військових.

Генерал-майор Ніколюк Віктор Дмитрович. Вправно керував обороною на північно-східному напрямку, завдяки чому вдалося не допустити захоплення Чернігова.

Полковник Ходу Леонід Олексійович. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 машин супротивника.
Підполковник Пономаренко В’ячеслав Анатолійович. Завдяки його діям було знищено значну кількість техніки та ворожих військових у місті Гостомелі.

Підполковник Яковенко Олександр Олексійович. Вивів свої підрозділи з-під артилерійського вогню ворога, завдяки чому зберіг особовий склад та продовжив успішно обороняти Донецьку область.

Майор Бова Євген Петрович. За героїчну оборону Маріуполя та утримання позицій у постійних атаках супротивника.
Капітан Боєчко Василь Васильович. За надзвичайно успішну ліквідацію техніки та живої сили ворога.

Сержант Мороз Олег Романович. Завдяки його героїчним діям вдалося зупинити наступ ворога на Луганщині.

Матрос Самофалов Валерій Михайлович. В одному бою вперше в історії цієї війни збив одразу три вертольоти ворога.

Також я підписав указ про нагородження орденами за особисту мужність 39 нацгвардійців, 31 поліцейського (дев’ятьох посмертно), 14 прикордонників (чотирьох посмертно), 23 працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Сьогодні ж звання бригадного генерала надано:

Нечаєву Олегу Олександровичу. За успішну оборону на Київщині.

Лещинському Владиславу Вацлавовичу. За надзвичайно успішні дії проти ворога на Херсонщині.

Гуцолу Володимиру Володимировичу. За знищення повітряного десанту ворога у Василькові.

Дем’янчик Григорій Петрович. За успішну організацію підготовки особового складу наших військових підрозділів.

І на останок.

Сьогодні та завтра в Європі точаться дискусії з приводу майбутнього України в ЄС.

Я вважаю, що наш народ, наша держава, наша армія вже зробили все, щоби нас хотіли бачити там. Серед рівних. Щоб нас запросили туди.

Це фінальний іспит для Європи.

Серед лідерів держав є ті, хто нас підтримує. А є й ті, хто підтримує лише себе.

Але ми бачимо як до нас ставляться народи всіх країн Європи. І це головне.

Тому що я точно знаю: якби саме люди вирішували щодо нашого членства в ЄС, вони точно вибрали б народ України.