Виступ Президента України Володимира Зеленського у Сеймі Польщі.

Київ 12/03/2022 Ворота України

Шановний пане Президенте, мій друже Анджей!

Шановна пані Маршалок Сейму! Шановний пане Маршалок Сенату!

Пані та панове депутати та сенатори!

Шановні панове!

Брати та сестри поляки!

Коли я став Президентом у 2019 році, тоді відчувалося, що нам доведеться пройти з Польщею довгий шлях.

Тому що було прохолодно у наших стосунках, у нашому настрої одне до одного.

Так уже сталося. Але я хотів пройти цей шлях швидко. Дорога до тепла.

Бо ми такі народи. Я знав, що ми від природи рідні – українці, поляки.

Я пам’ятаю мої перші зустрічі з Анджеєм Дудою. Від зустрічі до зустрічі все змінювалось. Прохолодність зникала. Ми розуміли одне одного. Як українець та поляк. Як європейці. Як друзі. Як батьки, які люблять свої сім’ї та усвідомлюють, що наші діти мають жити у світі однакових добрих цінностей. Наші з вами цінності. Мусимо жити у світі, де народи незалежні, де панує свобода, де сім’я має значення і де ніхто і ніколи не має права на війну, загарбницьку війну.

Вважається, що сім цифра приносить щастя. Саме стільки сусідів Бог дав Україні. Чи приносить нам це щастя? Відповідь знає сьогодні весь світ.

А краще за інших його знають 78 українських дітей, які загинули від ракет та обстрілів Російської Федерації. Сусіда, який приніс на нашу землю лихо та війну. Сусіда, який діє без Бога.

Коли є той, хто по-звірячому б’є, дуже важливо мати того, хто підставить плече. І коли до твоєї хати ступає нога ворога, він простягне тобі руку допомоги.

Вранці 24 лютого я не сумнівався, хто це точно. Хто мені скаже: «Брате, твій народ не залишиться з ворогом віч-на-віч».

Так і сталося. І я вдячний за це. Польські брати та сестри з нами. І це природно.

Просто вже за один той день, перший день війни, стало ясно і мені, і всім українцям, і, я впевнений, усім полякам… Стало зрозуміло, що між нами, між нашими народами більше немає кордонів. Жодних фізичних. Жодних історичних. Жодних особистих.

За 16 днів цієї війни українська гордість та польська честь, українська сміливість у боях та польська щирість у допомозі нам дозволяють мені сказати зараз дуже важливі слова. Слова про те, що між нашими народами панує справжній світ. Мир між рідними. Мир між братами. І зараз я дуже хочу, щоби ці слова почули наші спільні сусіди білоруси.

Мир між рідними, мир між сусідами, мир між братами. Ми маємо до цього прийти і з ними! Ми обов’язково прийдемо!

Шановні панове! Брати та сестри поляки!

Дуже довго різні «інтересанти» намагалися створити враження, що українці та поляки живуть по-різному. І порізно. Навіщо вони це робили?

Я нагадаю слова світлої пам’яті Президента Республіки Польща Леха Качинського, сказані у Тбілісі у 2008 році: «Ми чудово знаємо: сьогодні – Грузія, завтра – Україна, післязавтра – країни Балтії, а потім, можливо, настане час і моїй країні – Польщі».

24 лютого настало це страшне “завтра” для України, про яке говорив Президент Качинський.

І сьогодні ми боремося, щоб для країн Балтії та Польщі такий злий час не настав. Ми боремося разом. Ми маємо силу.

Пам’ятайте, що нас разом 90 мільйонів! Ми разом можемо усі. І це – історична місія, історична місія Польщі, історична місія України – бути лідерами, які разом витягнуть Європу з цієї прірви. Врятують від цієї загрози. Зупинять перетворення Європи на жертву.

Шановні панове! Ми це можемо.

Ми бачили вчора як і про що говорили країни Євросоюзу. Ми бачили, хто був справжнім лідером та боровся за сильну Європу. За загальну європейську безпеку. А хтось намагався нас зупинити. Хто намагався вас зупинити.

Ми розуміємо, чому для поляків так важливо боротися разом із нами. Разом із усіма, хто за волю, за волю. За нас із вами, за Європу.

Ми пам’ятаємо страшну трагедію 2010 поблизу Смоленська. Ми пам’ятаємо усі факти розслідування обставин цієї катастрофи. Ми відчуваємо, що це означає для вас. І що означає для вас мовчання тих, хто теж все це знає, але… Але все ще заглядається на Росію.

Брати та сестри поляки!

Я відчуваю, що ми вже сформували сильний союз. Нехай неформальне. Але союз, який виріс із реальності, а не зі слів на папері. З тепла в нашому серці, а не з промов політиків на самітах. З того, як ви поставилися до наших людей. До українців, які врятувалися на вашій землі від зла, яке прийшло на нашу землю.

Понад півтора мільйони громадян України! В абсолютній більшості це жінки та діти. Вони не почуваються на чужині, не почуваються в «приймах». Ви зустріли наших людей у ​​своїх сім’ях. З польською делікатністю. З братерською добротою.

Хоча ми цього не просили, та й ви за це нічого не попросили. Це просто між рідними.

Тому я і звертаюся так просто: друже Анджей, люба Агато!

Тому я й стверджую – ми вже об’єдналися. Об’єдналися, щоб, як за словами великого поляка, близького друга України, блаженної пам’яті Іоанна Павла II, постійно набувати та творити свободу.

Я не можу бути сьогодні впевненим у всіх лідерах усіх європейських народів, але я впевнений, що захищати свободу ми точно будемо разом із вами. Стільки скільки треба.

Я вдячний за всю допомогу, яку ми вже отримали від вашої держави, вашого народу. Я вдячний за зусилля, які ви докладаєте, щоби ми могли убезпечити українське небо. Я вірю, що нам вдасться дійти результату в цьому, дуже потрібному нам усім результату.

Якщо Бог дасть і ми обов’язково переможемо у цій війні, ми розділимо перемогу з нашими братами та сестрами.

Це наша велич. І ваша велич.

Це боротьба за нашу, боротьба за вашу свободу.

Це є спільна історія великих народів!

Дай Боже нам перемоги!