Ми вже досягли стратегічного перелому та йдемо до нашої перемоги – звернення Президента.

Київ 12/03/2022 Ворота України

Вільний люд вільної країни!

Ми боремося за нашу свободу вже 16-й день. Це вчетверо довше, ніж ворог планував на своє вторгнення.

Вчетверо довше! Проти армії, яка вважалася однією з найсильніших у світі. Яка сподівалася, що українці здадуться. Сподівалася, що хтось зустрічатиме з квітами російські прапори на українських вулицях, наших вулицях.

Але українці – горді люди, які завжди захищають своє, свою землю і не віддадуть окупантові жодного клаптика цієї землі. Жодного відсотка своєї свободи.

16 днів. Я знаю, що багато хто відчував втому. Я все розумію. Нетерпіння. Розумію.

Емоції грають із людьми погану гру. Це життя. Коли ми мобілізуємось, коли бачимо наші бойові перемоги та втрати ворога, ми очікуємо, що боротьба завершиться швидше. Що окупанти впадуть швидше. Але… Це життя, війна. Це — боротьба.

Ще потрібен час. Ще потрібне терпіння. Наша мудрість, енергія. Вміння робити свою роботу максимально, щоб ми разом дійшли до перемоги.

Неможливо сказати скільки днів нам ще звільняти нашу українську землю. Але можна сказати – ми це зробимо! Тому що ми цього прагнули. Тому що стратегічного зламу ми вже досягли. Ми вже йдемо до нашої мети, нашої перемоги.

Це – вітчизняна війна. Війна з дуже впертим ворогом. Який не звертає уваги на тисячі своїх убитих людей, убитих солдатів. Який зараз збирає по всій Росії резервістів та терміновиків, щоб кинути їх у пекло цієї війни.

Який вигадав завозити найманців проти наших людей. Головорізів із Сирії. З країни, яку руйнували так само, як нині окупанти нищать нас – наш Маріуполь, наш Харків, Охтирку, Чернігів, Волноваху, Ізюм тощо.

Отак російські війська ставляться до українців. Отак ставляться до Донбасу, як вони говорили, до російськомовних людей, як вони всім кричали, про «захист», яких у Москві стільки всього наговорили. Ракети, авіабомби, артилерія. А тепер ще й сирійські найманці, які взагалі не розрізняють, хто і якою мовою тут розмовляє, в яку церкву ходить, яку партію підтримував.

Найманці, які просто їдуть убивати на чужій – у всіх сенсах цього слова – на чужій землі.

Минулої ночі та ранку окупанти провели, як вони кажуть, «демілітаризацію» водопроводу в Чернігові. Місто залишилося без води. Робимо все щоб відновити водопостачання. Через постійні обстріли в частині Сумської, Київської, Донецької областей немає електрики. Так, є проблеми із теплом, немає газу, води. Це — гуманітарна катастрофа.

«Гуманітарна катастрофа» – два слова, які стали повноцінним синонімом двох інших слів – «Російська Федерація».

Вночі окупанти бомбардували взуттєву фабрику, багатоквартирний будинок, дитячий садок у Дніпрі. За що? Як вони загрожували російській державі? Руйнували житлові будинки у селах Сумської області. Продовжили катувати маріупольців, харків’ян.

Обстріляли ракетами Луцьк та Івано-Франківськ.

Якщо це триває, отже, санкційних пакетів проти Росії недостатньо. І я очікую – ми над цим працюємо – вже сьогодні нових санкційних рішень від наших партнерів.

Росія має платити за цю жахливу війну. Платити щодня!

Вчора відбулася дуже важлива зустріч лідерів країн Європейського Союзу. Тривала, предметна. Ми знаємо, що говорили на цій зустрічі. Усі лідери. Хтось конкретно говорив. Хтось підтримував. Хтось мовчав. А хто намагався, щоб формулювання були все ж таки недостатніми – для України, Європи та нашої спільної свободи.

Як ми оцінюємо ухвалене рішення?

Дуже просто: треба сильніше. Це не те, чого ми очікуємо.

Потрібно, щоб рішення політиків збігалися із настроєм їхніх народів, європейських народів. Ми ж знаємо цей настрій. І вони знають цей настрій.

Кожен політик добре знає!

У різних країнах цифри неоднакові, але опитування є, є велика підтримка. Щонайменше 60 відсотків «за». І це переважна більшість за, щоб Україна була частиною Європи!

Європейці чітко про це кажуть. І я впевнений: своїм політикам вони це точно скажуть. Якщо вони ще цього не зрозуміли.

Рішення вчорашньої зустрічі лідерів ЄС наразі виходить на рівень Єврокомісії.

Для реалізації. Для конкретної процедури.

Євросоюз має зробити більше.

Маю зробити більше для нас, для України. І собі.

Ми цього очікуємо. Усі європейські народи очікують.

Наші урядовці сьогодні організували 12 гуманітарних коридорів.

Вантажі з продуктами харчування, харчовою продукцією, водою, ліками вже в дорозі. Родзинки, Енергодар, Волноваха, Пологи, Буча, Гостомель, Бородянка, Андріївка, Микуличі, Макарів, Козаровичі, звісно, ​​Маріуполь.

Українські військові забезпечили тишу, щоби гуманітарні коридори працювали.

Якщо ж окупанти знову стрілятимуть і зриватимуть порятунок людей, зрештою вони отримають таку відповідь від світу, що й самі потребуватимуть гуманітарних коридорів.

Представники нашого уряду роблять все, щоби на всій території держави було паливо, були продукти. Все не так просто, але, проте, медикаменти і все – я наголошую на цьому – всі товари, необхідні людям, бензин, дизель – все завозиться.

Сьогодні вранці на щоденній селекторній нараді мені запитали. Логічний з огляду на те, що весна. Що із посівною? Як її починати – і особливо у районах, які тимчасово окуповані?

Моя відповідь дуже проста: на всій нашій землі, що б там не було, ми повинні цієї весни, як і будь-якої весни, зробити повноцінну посівну кампанію. Так, настільки, наскільки це можливо. Все залежить від людей та ситуації. Тому що це – про життя. Життя важливіше. Про наше життя. Про наші мрії. Про наше майбутнє. Отже, і про нашу перемогу.

Я повторюю ще й ще раз: коли захищаємо свободу, має бути кожен – як повноцінна армія.

Робити на своєму місці все, що можеш, щоб отримати результат, якого ми всі заслуговуємо. Це чесно. Щоб здобути перемогу. Обов’язково.

Обов’язково триматись. Обов’язково битися. Обов’язково віддавати усі сили.

Із таким сусідом легко не буде. Але з нами – також.

Як уже з’ясувалося.

Слава Україні!