Ще потрібно боротися і завдати ворогові максимальної шкоди на всіх напрямках оборони – звернення Президента України.

Київ 13/03/2022 Ворота України

Мудрий народ сильної країни!

Завершився 17 день війни. Війни право бути вільними. За право жити на своїй землі так, як цього ми хочемо, українці. А не так, як це вигадали за нас і проти нас. Проти нашої природи. Проти нашого характеру.

Російські окупанти не можуть нас підкорити. Вони не мають такої сили. Нема такого духу. Вони тримаються лише на насильстві. Лише на терорі. Тільки на зброї, якої у них багато. Але у окупантів немає жодної природної основи для нормального життя. Для того щоб люди могли відчувати щастя. І мріяти. Вони органічно не здатні робити життя нормальним! Усюди, куди прийшла Росія чужу землю, мрії неможливі.

Тільки дуже тяжка боротьба за виживання.

Внаслідок нападу на нашу землю, на Україну, російське керівництво фактично перетворює свою державу на аналог так званих «ДНР» та «ЛНР». У велику ізольовану від усього світу зону, де пануватиме бідність. Де все визначатиметься лише насильством. І звідки люди тікатимуть. Щойно можуть. Хто тільки може.

Подивіться зараз, хто їде з Росії. Хтось виводить свій бізнес. Це фахівці, які можуть упоратися на глобальному ринку. Це айтішники, які не хочуть жити на території, де немає свободи. Це бізнесмени, які відчувають: у них все заберуть, коли просто захочуть. Це артисти, які знають, що творчість на території, де життя людини нічого не варте, теж нічого не варте.

Росія втрачає мозок. Втрачає таланти. Втрачає гроші.

Але якщо це відбувається з Росією, то що чекає на так звані «ДНР» і «ЛНР», їхні аналоги? Лише повна деградація.

Окупанти на території Херсонської області намагаються повторити сумний досвід освіти псевдореспублік. Шантажують місцевих керівників, чинять тиск на депутатів. Шукають, кого підкупити, щоби організувати так звану «ХНР». Таку ж мертвонароджену, як і «ДНР» та «ЛНР». Щоби організувати якісь «комітети» проти законної влади на нашій землі. І всупереч волі людей, котрі щодня виходять протестувати. І хочуть Україну. Я вдячний їм.

Хочу сказати деяким діячам, яким не вистачило бридливості відмовитись від розмов з окупантами… Хочу сказати: якщо хтось із них раптом спокусився пропозиціями від окупантів… Ви підписуєте собі вирок.

Вирок – наслідувати більш ніж 12 тисяч окупантів, які не змогли зрозуміти вчасно, чому на Україну не варто зазіхати.

Відбулося екстрене засідання Херсонської обласної ради. 44 депутати ухвалили рішення, що Херсонщина – це Україна, і жодним псевдореспублікам там не місце.

Україна вистоє у цьому випробуванні. Нам потрібен час, нам потрібні сили, щоб переламати військову машину, що прийшла на нашу землю.

Не применшуватиму загрозу. І не перебільшуватиму досягнення. Ми – чесні люди, а не Міністерство оборони Росії, яке бреше всім – мільйонам своїх громадян і навіть голові Російської Федерації. Тому говорю прямо: ще треба триматися. Ще треба боротись. Щодня і щоночі шукати, як завдати ворогові максимальної шкоди. На всіх напрямках оборони. Під Житомиром та Києвом, під Черніговом та Сумами, під Харковом та під Луганськом, під Донецьком та Маріуполем, на півдні країни та на дипломатичному фронті нашої держави.

Маючи таку тактику і маючи впевненість у своїх силах, ми прийдемо за своїм.

Прийдемо в Мелітополь та в Генічеськ. Усюди, де наша земля. І нехай окупанти знають, нехай знають усі колаборанти, яких вони знайдуть, що Україна їм не вибачить. Нікому. Нічого.

Україна не забуде. Україна знайде та притягне до відповідальності. Кожен. Так як це буде можливо.

Усі гуманітарні коридори, до речі, які були погоджені, – вони спрацювали. Вдалося вивезти 12 729 людей. Гуманітарний вантаж для Маріуполя має бути завтра вдень. Через складність маршруту довелося заночувати у Бердянську.

Постійно – за кожної зручної нагоди – я повторюю нашим друзям та партнерам за кордоном про те, що вони мають робити більше для нашої держави. Для українців. Бо це не лише для України. Це для всіх у Європі.

Зло, яке цілеспрямовано бомбить мирні міста… Зло, що обстрілює навіть машини швидкої допомоги та вибухає лікарні, не зможе зупинитися на одній країні. Якщо будуть сили йти далі.

Сказав про це дуже важливу акцію на підтримку нашого народу, організовану в Європі. Понад сто тисяч людей на площах Італії та інших країн континенту зібралося на мітинг за нас, за Україну та проти російської агресії.

Мільйони людей почули моє звернення і пізніше – завдяки трансляції та записам.

У нас зараз найбільша в історії України підтримка світом наших прагнень та нашої незалежності.

Можна взяти опитування громадської думки у будь-якій країні та побачимо, що Україна – у лідерах серед тих, кому симпатизують, кого підтримують.

А Росія не просто серед ворогів. А навіть більший ворог, більше зло, ніж Північна Корея. Саме так гадають, наприклад, американці. Звичайні люди у всіх штатах. Як і звичайні люди у всіх європейських країнах.

І я вдячний їм за надзвичайну підтримку. Вдячний за розуміння нашої боротьби. Тому що ми об’єднані однією мрією – вільно жити на своїй землі.

І маємо право на те, що є у кожного у вільному світі – на безпечне небо, як і на власну землю.

Шановні українці! Шановні українки!

Наші герої!

Світ завжди любив тих, хто бореться проти зла.

Саме наш опір, хоробрість всього нашого народу надихнули світ. Мільйони людей у ​​різних країнах. Які ще 17 днів тому могли і не відчувати, що спільного вони мають у всіх. В нас у всіх. А зараз це очевидно: мир, свобода, любов до своїх дітей. Дітям, заради яких ми воюємо, щоб мали майбутнє.

Я підписав два важливі укази.

Про нагородження державними нагородами України 106 військовослужбовців Збройних Сил України, які мужньо виявили себе у боях за незалежність України. 17 із них, на жаль, – посмертно. Але вони – герої.

І указ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»:

Старшому сержанту Васичу Сергію Вікторовичу. Посмертно. Мужньо обороняв наші позиції у Київській області. Знищив ворожу техніку та велику кількість живої сили ворога.

Старшому солдату Пархомуку Віталію Васильовичу. Посмертно. Під час контрнаступу на супротивника в районі міста Макарів завдав значних втрат ворогові і героїчно загинув, захищаючи своїх побратимів.

Солдату Мрочку Костянтину Васильовичу. Посмертно. Мужньо боровся з переважаючими силами супротивника. Завдяки його ефективним діям окупанти зазнали хворобливих втрат.

Солдату Свинчуку Олегу Анатолійовичу. Посмертно. Героїчно виконував свій обов’язок у бою проти переважаючих сил ворога. До останнього допомагав своїм товаришам по службі.

Сержанту Ханіну Андрію Павловичу. Посмертно. Захищаючи Волноваху Донецької області, знищив танк ворога та близько 10 людей супротивника. Під час бою, отримавши поранення, допомагав пораненим товаришам по службі і до останнього виконував свій обов’язок.

Сержанту Дерусовій Інні Миколаївні. Посмертно. З 24 лютого старший бойовий медик виконувала завдання у місті Охтирка Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула від артилерійських обстрілів російських військ, допомагаючи пораненим військовим. Перша жінка – Герой України, якій це звання надано посмертно.

Вічна пам’ять усім, хто дав життя за Україну!

Надано звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»:

Старшому лейтенанту Гуцула Володимиру Олександровичу. Завдяки його героїчним діям у Херсонській області вдалося знищити 25 одиниць техніки ворога та близько 300 окупантів.

Старшому лейтенантові Чорному Володимиру Володимировичу. Завдяки його умілим діям при захисті Волновахи Донецької області було знищено близько 50 людей противника, танк Т-72 та взято в полон п’ятеро окупантів.

Слава всім героям!

Слава Україні!