Звернення Володимира Зеленського до італійців та всіх європейців.

Київ 13/03/2022 Ворота України

Вітаю всіх друзів України!

Вітаю всіх друзів Європи, всіх друзів волі!

Я знаю, що сьогодні вас у всьому світі – понад сто тисяч. Понад сто тисяч на майданах різних міст. Ми, українці, за це вдячні. І я прошу зараз кожного з вас, на кожній площі, запам’ятати одне число… 79.

Ви зрозумієте, що це означає. Я розповім вам зараз, що це означає для нашого життя, кожного з нас. Розповім усім ста тисячам. І мільйонам, які нас ще почують.

Ми в Україні переживаємо страшну війну. Європа не бачила такої війни з часів Другої світової. Ми цієї війни не починали. Це жорстоке та цинічне вторгнення Росії на українську землю. Це війна проти українського народу – проти мирних та щирих людей, яких ви, я певен, дуже добре дізналися за роки нашої незалежності.

Дізналися та побачили, що ми з вами дуже схожі. Однаково цінуємо свободу. Однаково цінуємо рівність. Так само хочемо жити. Просто хочемо жити.

Одинаково хочемо тільки найкращого, найсвітлішого для наших дітей, для наших сімей. Але зараз ми з вами живемо неоднаково.

Зараз, коли йде війна, і коли в ній загинули тисячі людей! І коли у ній загинули вже 79 дітей. 79 дітей!

Я впевнений, що у кожного з вас є фотографії ваших рідних. Вдома або просто в телефоні, щоб можна було подивитись, коли серце цього просить. Фотографії дітей, фотографії батьків. Фотографії ваших коханих.

Ми цього навіть не усвідомлюємо, але знаємо, що ці фотографії – вони не останні.

Тому що ми віримо, що ще побачимо, як житимуть найдорожчі. Побачимо, як наші кохані щасливі. Як ростуть наші діти, як вони дорослішають, як підуть до університету, як працюватимуть. Як у них будуть діти. А потім ми гратимемо з нашими онуками. Як ми зустрічатимемо їх зі школи, вечерятимемо разом.

Кожна людина з мільйонів живе такою надією. Надією справді на мирне життя.

На нові та нові фотографії, нові спогади, нові та нові миті щастя. Яких нині позбавлена ​​наша держава, позбавлена ​​Україна.

Ми з вами, поки йде війна, – у принципово різних умовах. Коли ви можете бути впевнені, що на вас і ваших близьких чекає ще довге майбутнє, нормальне майбутнє. І ми цього бажаємо. І ми за вас щасливі.

А для нас те, що маємо, може бути востаннє. Просто востаннє. Сьогодні й більше ніколи. Як у 79 українських дітей. 79 українських сімей. Зруйнованих цією ганебною війною – вторгненням Росії. 79 сімей, які втратили найцінніше, але все ще мусять боротися. Вимушені зібратися та вижити. І воювати. Воювати за майбутнє, яке їм уже закінчилося. У цих фотографіях. 79 убитих війною дітей.

І що ми маємо зробити… Ми всі – український народ, ви, європейці – щоби це число 79 не змінилося, не зростало. І щоб Європа не забула Україну-79.

Російські війська беруть в облогу українські міста. Вони намагаються знищити їх. Уявіть це! Цілі міста! 2022 року! В Європі.

Наш Маріуполь, найбільше українське місто на узбережжі Азовського моря, у повній блокаді. Його обстрілюють цілодобово. Російські війська скидають нею авіабомби, б’ють ракетами. Вони розбомбили в Маріуполі навіть пологовий будинок та дитячу лікарню.

Це ненависть до всього живого. Вони вбивають дітей та руйнують пологові будинки, дитячі лікарні. Навіщо? Щоби українки навіть не народжували?

І це – по всій нашій державі, по всій Україні, яка страждає від російського вторгнення.

Вони зруйнували вже десятки лікарень, сотні шкіл, дитячих садків. Вони руйнують університети. Цілком знищують житлові квартали – килимовими бомбардуваннями. Уявіть, що це таке! І як у цьому вижити? Що це означає для українців, для наших сімей, для наших дітей?.. Що означає, коли не можеш знайти спокою навіть у церкві. Бо авіація бомбить навіть церкви!

Навіть площі… Такі самі площі, як ваші… Де ви мене зараз слухаєте і бачите. Як бомбили площу у нашому місті Харкові – площа Свободи. Це найбільша площа Європи, яка нічим не відрізняється від ваших площ. Окрім того, що вона зруйнована. Зруйнована російським ракетним ударом.

У мене постійно питають в інтерв’ю: як Європа може допомогти Україні?

Я формулюю питання інакше: як Європа може допомогти собі?

Тому що це війна не лише проти нашого народу, не лише проти українців. Це війна проти цінностей, які нас об’єднують. Проти нашого вміння жити. Жити, а не вбивати як російські військові на нашій землі.

Ви відчуваєте чому ми з ними різні? Ми живемо. А вони вбивають. Ми – це 79 життів. А вони – 79 смертей.

Я впевнений, що ви хочете зупинити війну так само, як і кожен українець.

І тому моя відповідь про допомогу для України, яка потрібна, звучить логічно, природно для мільйонів людей у ​​демократичних країнах. Потрібно чинити тиск.

Потрібні такі санкції проти Росії, щоб кожен російський солдат знав ціну кожного пострілу у мирних людей. Потрібна така принциповість європейського бізнесу, щоб російська держава не мала грошей руйнувати життя.

Чиніть на компанії у своїх країнах, щоб вони виходили з Росії, щоб ви опосередковано не були спонсорами цієї війни та трагедії.

Говоріть своїм політикам, щоб закрили небо над Україною від російських ракет та літаків. Від тих, хто вбив 79 дітей та тисячі дорослих! Тисячі за 17 днів…

Все це захистить нас. Таких, як ви. Абсолютно таких! Ви це знаєте. Ви це відчуваєте. Ви бачите мене, і все це розумієте.

І ви знаєте, що ми маємо бути разом у європейській спільноті. Це дуже важливо для України. І це дуже важливо для вас, для Європи. Тому що це посилить Європу. Це захистить Європу. Це зупинить війну назавжди. Це доведе, що 79 життів, які були відібрані у війні за свободу, не були втрачені даремно. Що вони живі? Живі серед нас. І серед інших дітей України та Європи, які зможуть бути вільними, зможуть мріяти, чи зможуть жити, як вони того хочуть. В світі. І не боятися, що їх можуть убити. І не шукати, де найближче укриття від авіабомб. Як не шукаєте ви – кожне зі ста тисяч на площах європейських міст, які мене зараз слухають. І як мільйони, які, певен, почують.

Почують про Україну-79. Про Україну-2022. Про Україну, яка прагне миру. І про Європу, якій настав час вибирати.

Обирати Україну.

Заради миру!

Заради всіх нас.

Слава Україні!