Переможемо завдяки нашому вмінню гуртуватися та завжди пам’ятати про своїх – звернення Президента України.

Київ 14/03/2022 Ворота України

Міцний народ незламної країни!

Сьогодні 18 день. 18 день нашої війни за життя, за Україну, за незалежність.

Початок сьогоднішнього дня був чорним. Російські ракети та авіабомби знову били по нашій державі. Від сходу до заходу.

30 ракет на одну лише Львівську область. Внаслідок обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки загинули 35 людей, ще 134 особи отримали поранення.

Там нічого не відбувалося, що могло б загрожувати території Російської Федерації. І лише за 20 кілометрів звідти – кордони НАТО.

Минулого року я чітко попереджав лідерів НАТО: якщо не буде жорстких превентивних санкцій проти Росії, то вона піде війною. Ми мали рацію.

Я говорив довгий час: «Північний потік» – це зброя, яка вдарить у всій Європі. Тепер це очевидно.

І зараз я повторюю знову: якщо ви не закриєте наше небо, то це лише питання часу, коли російські ракети впадуть уже на вашу територію, територію НАТО, будинки громадян країн НАТО.

Сьогодні у Київській області було вбито американського журналіста Брента Рено. Його колега поранений. Це був свідомий напад російських військових.

Вони знали, що вони роблять. Але, схоже, не всі на Заході знають, що вони роблять.

На сході нашої країни окупанти вирішили «демілітаризувати» та «денацифікувати» Святогірську лавру Української православної церкви Московської патріархії.

На момент удару на території монастиря перебували лише ченці та сотні біженців. Жодної військової мети в лаврі чи поруч із нею не було. Але російські війська не зупиняються навіть перед ударами по лаврі.

Лише цей факт демонструє, що вся ідеологія російської держави – просто брехня.

Сьогодні я відвідав наших хлопців, наших захисників, які відновлюються у військовому шпиталі після поранень.

Побалакали. Вручив нагороди. Ордени та медалі – за мужність, за славу для України.

І я дуже хочу, щоб моє вітання «бажаю здоров’я» спрацювало сьогодні так потужно, як і наші Збройні Сили, які утримують ключові рубежі. Вже 18 днів. До речі, у цьому ж шпиталі лікують і російського військового з Рязані.

Він – в одній палаті із нашими захисниками. Отримує ту ж допомогу від тих самих лікарів. Попри те, що робив цей хлопець проти нас, проти України.

Але лікарі України його врятували. І це зрозуміло. Тому що вони люди, не звірі.

І ми повинні пройти цю війну так, щоб ми залишилися всі людьми.

Я вдячний усім лікарям та медичним сестричкам, які працюють у Києві, у Дніпрі, у Вінниці, у Львові, у Чернігові, на Донбасі, у Харкові, у Мелітополі, у Маріуполі…

Усім!

Військовий шпиталь міста Маріуполя.

Військовий мобільний шпиталь міста Покровська.

Військовий мобільний шпиталь міста Часів Яр.

Військово-медичний клінічний центр Східного регіону.

Військовий шпиталь Черкаського.

Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, місто Вінниця.

Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, місто Львів.

Військово-медичний лікувально-реабілітаційний центр вийшов з Ірпеня, але продовжує працювати.

Усім вам – щира вдячність!

Від нас усіх. Від усіх українців.

Заїжджав сьогодні і на блокпости. Не хотів, щоб це було дуже привселюдно.

Просто підтримати наших хлопців та поговорити. Мужні хлопці, веселі хлопці, які захищають Київ та знають, що ми переможемо. Відчувається це.

Переможемо завдяки тому, щойно ми, українці, вміємо гуртуватися.

Вміємо завжди пам’ятати про своїх. Своїх за духом, серцем, щирістю.

Зустрів там, на блокпості, надзвичайну людину, яка щодня підтримує наших захисників, щодня привозить їм каструлю з борщем, справді смачним, справді українським. Просто від душі. І я знаю, що саме на таких людях сторіччями тримається наша держава. Саме завдяки таким людям ми переживемо будь-які чорні дні. Тому що ми разом. І ми завжди захищаємо своїх. І своє. Чи не за гроші. Без примусу. Не як ті, що прийшли до нас. А тому, що ми – українці.

Важливі міжнародні переговори. Болгарія, Словаччина, Чеська Республіка, Румунія, Польща, Великобританія.

Відчуваємо підтримку цих країн. Відчуваємо підтримку нашої армії. Це важливо.

Говорив також і з Шарлем Мішелем, Президентом Європейської ради, про нашу європейську перспективу, яка стає реальністю.

Тепер про переговори із Російською Федерацією.

Щодня у відеоформаті розмовляють представники делегацій наших країн. Наша делегація має завдання чітке – зробити все, щоб відбулася зустріч президентів. Зустріч, на яку, я впевнений, чекають люди.

Зрозуміло, що це — важка історія. Важкий шлях. Але шлях потрібний. І наша мета – щоб у цій боротьбі, у цій складній переговорній роботі, Україна отримала необхідний результат. Необхідний для нас, для миру та безпеки.

Щоб ми мали гарантії – нормальні, дієві. Не як за «Будапештом» і не як у нашому небі. А такі, щоби українці могли сказати: ось це працює, ось це гарантії.

Розмовляти треба.

Спрацювали понад десять гуманітарних коридорів. Київська область, Луганська область… За добу врятовано 5550 людей.

За шість днів – вже понад 130 тисяч. Розмовляти треба.

І це також завдяки переговорам. Мусимо це розуміти.

На жаль, у Маріуполі гуманітарний коридор було перекрито. Знову. Ми зробили все, що потрібне. Забезпечили тишу. Російські війська зірвали рух вантажу та автобусів.

Але пробуватимемо знову. Пробуватимемо ще. Доки не зможемо допомогти нашим людям. Тому що вони наші. Нашому Маріуполю. Героїчному Маріуполі.

Українці! Українки!

Ми проходимо найстрашніше випробування у нашій історії, у нашому житті.

Ми захищаємо найдорожче, що маємо.

Ми маємо триматися. Ми маємо боротися.

І ми переможемо. Я це знаю. Я в це вірю.

Слава вам!

Слава нашим людям!

Слава нашим героям!

Слава Україні!