Гоніть окупантів, женіть цих рабів: звернення Президента до мешканців українських міст.

Київ 22/03/2022 Ворота України

Великий народ великої України!

У цьому відео я хочу окремо звернутися до українських міст та хоробрих мешканців цих міст. До вільного півдня України, де сонце світить лише бажаним гостям, а не випадковим туристам на танках. До Бердянська, Каховки, Енергодару, до Мелітополя та, звичайно, Херсона.

До Херсона, де ми сьогодні побачили, як у вільних людей стріляють раби. Раби пропаганди, що підміняє їхню свідомість. Раби, які звикли пакувати в автозаки всіх. Навіть бабусю із чистим білим плакатом. І навіть дівчину з аркушем А4, на якому написано лише одне слово – «світ».

Ці раби, яких надіслала Росія, ніколи не бачили стільки вільних людей на майданах, вулицях. Ніколи не бачили тисяч людей, які не відчувають страху перед ним, перед рабами зі зброєю в руках. Раби сприймають свободу як дикість, як небезпеку. У них переляк. Переляк, який пропагандисти вміють перекувати у ненависть. А далі – постріли у мирних вільних людей.

Херсоне, тримайся! Ми ніколи не забудемо цих кадрів. Кадри із вашого міста. На вашій площі та вулицях ми були всі разом із вами. 40 мільйонів українців нашої держави. Мільйони та мільйони українців у світі. Ми всі бачили, як ви стоїте. Які ви. Ми всі відчули, як ви хочете повернути волю. На землі, де, споглядаючи Чумацький Шлях, чумаки ходили за сіллю, ворогам буде несолодко.

І як тільки ми зможемо до вас пробитися, зможемо до вас прорватися, на кожного окупанта, який стріляв у мирних херсонців просто за синьо-жовтий колір, чекає чорна смуга.

І те саме очікує білих від переляку російських військових, яких сьогодні прогнали в Енергодарі. Мирні українці прогнали голими руками.

Чорна смуга буде у окупантів у Бердянську, буде у Мелітополі та Каховці. Усюди, де окупанти захоплюють наших людей. Тих, хто, як вони гадають, організує опір. Але в нас не Росія. Запам’ятайте. І опір тут не треба організовувати. Опір для українців – це властивість душі. І я дуже хочу, щоб у вас, усі наші українці на півдні, ніколи не промайнула навіть на мить думка, ніби Україна про вас не пам’ятає.

Щоразу, коли вам тяжко, коли вам боляче, коли ви чините опір, будь ласка, знайте, що у нас у цей час розривається серце від того, що ми з вами не поруч.

І ми просимо Бога підтримати вас, доки не можемо вигнати чужинців. Це подвиг – те, що ви протестуєте. Це щастя, що такі люди ми маємо. Що ми всі – Україна.

За час цього вторгнення серед мільйонів людей постійно заявляють про себе герої. Колись – звичайні українці, а зараз – борці. Чоловіки та жінки, які піднімаються за нашу державу. Скрізь: Півдні, Сході, Півночі, у центрі, заході та за кордоном. Піднімаються так, що ворог не вірить. Не вірить, що це справді реальність.

Але ми змусимо їх повірити. І змусимо запам’ятати, що до нас дороги немає.

І ніколи не буде. До Києва, який хоробро та велично стоїть над Дніпром. У Харків… Гордий, охайний, освічений Харків. Який вони б’ють, а він не підкоряється. Чернігів. Стародавній Чернігів, котрий з часів Орди не знав такого звірства, яке переживає тепер від російських військових.

Суми, Охтирка та Лебедін… Ізюм, Дергачі… Волноваха, Попасна… Бородянка, Гостомель, Макаров… Миколаїв…

Маріуполь! Робляче та чесне місто! Маріуполь. Який окупанти просто знищують. Руйнюють у попіл. Але хто переживе їх усіх. Нікчемних рабів, які не вміють дбати про свою країну. Про своїх людей. А ще йдуть у чужу.

За кожного українця ми боремося! І про всіх пам’ятаємо! І кожному та кожній вдячні. Як людям, так і цим чудовим містам.

Як і Львову, як і Франківську, Хмельницькому, Чернівцям, Тернополі, Луцьку, нашому Ужгороду… Кропивницькому, Запоріжжю, Дніпру, Кривому… Вінниці, Рівному… Черкасам, Полтаві… Одесі!

Тим, кого, можливо, рідко згадують у промовах. Але хто дбає про наше спільне майбутнє. Про Україну. І про свободу – для кожного з нас. Хто приймає людей, які вимушено покинули свій будинок. Хтось працює на оборону. Хто надсилає гуманітарні вантажі. Хтось розміщує евакуйовані підприємства. Хтось лікує, хтось допомагає. Усім нам, а отже – собі.

Великий народ великої України!

І я говорю це не випадково – великої України. Тому що звертаюся до всіх у нашій державі та до тих, хто за кордоном. У містах та селах. На волі та тимчасово під окупацією. У Криму, Донецьку, Луганську. Де також маємо боротися за свободу і не чекати.

Звертаюся до всіх українців. Повсюди, де ми є. Робіть все для захисту нашої держави.

Для спасіння нашого народу. Боріться. Воюйте та допомагайте. Гоніть цих рабів! Гоніть окупантів! Щоб Україна жила. І ми всі – разом із нею.

Вільна та мирна. Яку ми так любимо.

Слава Україні!