Промова Президента України Володимира Зеленського в Едускунті, парламенті Фінляндії.

Київ 08/04/2022 Ворота України

Шановний пане Спікер!

Шановний пане Президенте!

Шановна пані Прем’єр-міністре!

Члени уряду!

Шановні депутати, Едускунти!

Шановний пане Федеральний президент Німеччини!

Шановний голова Федеральних зборів Швейцарії!

Народ Фінляндії!

Почну із того, що сталося сьогодні вранці.

Російські військові вдарили по вокзалу у місті Краматорську. За звичайним залізничним вокзалом. За звичайними людьми – військових там не було. Люди, які чекали на поїзди, щоб виїхати на безпечну територію. Вдарили ракетами по людях. Є свідки, є відео, залишки ракет, людей – ні. Щонайменше 30 загиблих. Близько 300 поранених. Це зараз.

Ще раз – це найпростіший залізничний вокзал. Просте місто на сході нашої держави. Отак Росія прийшла «захищати» Донбас. Отак Росія прийшла «захищати» російськомовних людей. Отак ми живемо вже 44-й день. Після восьми років війни на сході нашої країни.

Я прошу вас вшанувати пам’ять усіх українців та українок, убитих російськими військовими, російськими ракетами, російськими бомбами.

Спасибі.

Росія кинула на захоплення України всі боєздатні сили своєї армії з усієї своєї території – аж до Далекого Сходу. Але навіть їх забракло. Тому Росія збирає якнайбільше взагалі будь-яких людей, здатних тримати в руках зброю, щоб продовжити агресію проти України. Шукає найманців у всьому світі. Направляє бойовиків із різних де-факто терористичних груп і про приватних армій, створених деякими російськими чиновниками. Кого ми тільки не бачили серед полонених російських військових! І дуже досвідчених убивць, і дуже юних хлопців 2003-2004 років народження. Але ніхто з них не міг адекватно пояснити, навіщо їм ця війна проти України. Навіщо ці ракетні удари по мирних людях? Навіщо жорстокість, яку світ побачив у Бучі та інших містах, звільнених українською армією.

Звичайно, серед майже двохсот тисяч російських окупантів на нашій землі були ті, хто робив усе, щоби не воювати. Хтось біг до Росії, хтось свідомо здавався в полон, хтось завдав собі тяжких травм, щоб потрапити до лікарні та виїхати із зони бойових дій.

Але все ж таки це була меншість. Більшість же їхньої армії продовжує воювати незрозуміло за що на нашій землі. Абсолютно безглуздо. І дуже жорстоко. Продовжує воювати так, що часто думаєш: а це взагалі люди?

Вчора російські військові розстріляли з артилерії човен із мирними людьми на Каховському водосховищі. Люди просто намагалися врятуватися із окупованої території. Але по них ударили з «Градів». Троє дітей, одинадцять дорослих. На човні. Серед водосховища. За десятки метрів від берега. А по них б’ють із артилерії…

На всіх дорогах нашої країни у тих районах, куди заходили російські війська, залишилися сотні та сотні розстріляних машин. Звичайні автомобілі звичайних людей, які просто хотіли жити. Російські військові достеменно знали, що там – звичайні мирні люди. Вони бачили, що нема ніякої небезпеки. Але вони стріляли.

Є непоодинокі приклади таких машин із людьми, які просто розчавили бронетехнікою. Буквально переїхали танками.

Ви всі знаєте, що наробили російські військові у нашому місті Буча. Але вони роблять такі Бучі щодня і досі від Краматорська до Маріуполя, від Харкова до Херсона.

І я впевнений, ви розумієте: якщо російська армія отримає наказ вторгнутися на вашу землю, вони зроблять те саме з вашою країною. Я вам цього не бажаю. Вони зроблять те, що було у Бучі, у ваших містах. У містах будь-якої країни, про яку керівництво Російської Федерації вирішить, що це нібито – частина їхньої імперії, а не земля іншого народу.

І навіть якщо російські солдати не розумітимуть, навіщо їм це потрібно, вони все одно воюватимуть. Тому що це – ненависть та зневага до інших людей, які зараз культивуються в Росії, причому на державному рівні.

Пані та панове!

Народ Фінляндії!

Ви вже бачили у своїй історії жорстокість та безглуздість вторгнення з Росії. Будемо чесними: загроза зберігається. Потрібно зробити все, щоб це знову не повторилося.

Війна Росії проти України зараз вирішує не лише долю нашої держави. Не лише долю нашого народу. А всіх, хто має спільний кордон із Росією.

Як і ви 83 роки тому Україна сміливо захищається проти такого ворога, чиї сили значно переважають. Їх просто дуже багато – у кількісному вираженні. Вони мають дуже багато техніки і дуже багато ракет. Багато людей, яких можна кинути на війну. І багато нафтодоларів та нафтоєвро, які витрачаються на пропаганду агресії.

Але як ваша сміливість врятувала вашу державу від сталінської навали, так і наша сміливість протистоїть цьому вторгненню. Протистоїть вже 44 дні. Але ще потрібно зробити багато для перемоги.

Звичайно, на відміну від ситуації перед Другою світовою війною зараз демократичний світ зрозумів, що не можна заплющувати очі на експансію тиранії. Якщо народ виборює свободу, треба його підтримати. Але, на жаль, це розуміння є більшою мірою у народів, ніж у деяких дуже впливових політиків. У невеликих країн, ніж у деяких країн-лідерів.

Нам досі доводиться щодня переконувати сильних цього світу в тому, що необхідні такі санкції проти Росії – саме такі, які вона не зможе обминути і які точно зупинять її військову машину. Нам досі доводиться просити про необхідну допомогу, про необхідну зброю. І нам досі відповідають, що ми ще маємо почекати на літаки, почекати протиракетних систем, танків, протикорабельної зброї.

Нам кажуть, що ми маємо чекати, коли щодня втрачаємо сотні людей унаслідок російських ударів. Коли десятки наших міст зруйновані. Зачекати, коли понад десять мільйонів українців стали вимушеними переселенцями. А ми маємо чекати. Коли понад три мільйони із цих десяти поїхали за межі нашої держави…

Ми маємо разом зробити все, щоб вони могли повернутися додому. Щоб зупинити Росію, щоб зупинити війну! Щоб в Україні знову був світ, а російські окупанти пішли з нашої суверенної території. З цим не можна зволікати, шановні.

Нам кажуть, що ми повинні чекати… Але я маю питання: чи повинні спільно нести відповідальність за смерті українців і ті, хто вбиває наших людей, і ті, хто змушує нас чекати? Чекати на найнеобхідніше. Чекати на можливість захистити себе, своє життя, чекати на зброю.

Я щиро вдячний Фінляндії за те, що ви не зволікали, коли почалося це вторгнення Російської Федерації. За те, що ви одразу прийшли нам на допомогу. За те, що ви ухвалили історичне рішення щодо надання Україні оборонної підтримки. За те, що ви виявляєте принциповість у санкційних питаннях. За те, що ви є одним із моральних лідерів нашої антивоєнної коаліції.

Але я прошу вас виявити ще більше лідерство як на рівні Європейського Союзу, так і у двосторонніх відносинах із державами Європи, щоб підтримати нашу боротьбу за свободу. За нашу спільну волю.

Коли йде ця війна, коли тиранія програє у війні проти України, це стане одним із найбільших внесків у безпеку Європи за багато десятків років. Отже, одним із найбільших вкладів у безпеку і вашої держави. Саме тому нам потрібна зброя, яка є у ваших партнерів щодо Євросоюзу. Саме тому нам потрібні справді дієві, потужні санкції проти Росії. Постійні. Такий санкційний коктейль, який запам’ятався, як коктейлі Молотова. Наполягайте на цьому!

Я вдячний компаніям Фінляндії, які перестали працювати на російському ринку.

Але потрібно повністю обірвати економічні зв’язки з цією державою, і я закликаю вас тиснути на всі ваші компанії, які ще продовжують підтримувати російську військову машину через свої податки та акцизи в Росії. Необхідно негайно ізолювати усі російські банки від світової фінансової системи.

Не можна обмежуватися лише частковою відповіддю на російську загрозу Європі та демократичному світу, бо свобода не виживе, якщо залишити канали підживлення тиранії. І нам треба думати про те, як захистити Європу від російської енергетичної зброї.

Кожна освічена людина знає, що час викопного палива минув. Людство не може далі покладатися на вугілля, нафту. Необхідно шукати чистіші джерела енергії для всіх. А якщо Росія використовує енергоносії ще й для фінансування агресії проти інших народів та поширення ненависті у світі, це має бути додатковим стимулом. Це має прискорити ухвалення потрібних рішень.

Скільки ще Європа ігноруватиме необхідність запровадження ембарго на постачання нафти з Росії? Це питання безпеки у всіх сенсах цього слова – від екологічного до воєнного.

І я прошу вас – ставте це питання голосно всім у Європейському Союзі. Щоб необхідне рішення нарешті з’явилося. Світ знає формати, як це зробити. І якщо Європа не хоче фізично припинити постачання вже зараз, не готова вона, хоч це все одно неминуче, потрібно як перший крок застосувати схему з обмеженням потоку грошей за нафту до Росії. Нехай ці гроші накопичуються на спеціальних рахунках без доступу Росії до них. Нехай спочатку Росія повертає мир та відповідає за військові злочини, а потім уже забирає нафтодолари та свої нафтоєвро. Нехай згадає, що таке дух Гельсінкі, і відновить силу угод Гельсінкі в повному обсязі, а тільки потім можна буде дискутувати про економіку, якщо це потрібно.

І коли ми говоримо, що треба зупинити війну, це зрозуміло всім культурам і це зрозуміло всіма мовами. Коли я говорю це українською, мені здається, що немає тих, хто цього не розуміє. Так само, як якщо говорити про це німецькою, арабською, китайською або будь-якою іншою мовою.

Світ – це однакова цінність всім. Війна – це однакове зло всім.

Пані та панове!

Народ Фінляндії!

Я вірю, що здоровий глузд все ж таки переможе. Я впевнений, що ми разом зможемо захистити свободу та захистити Україну. Тому вже зараз нам треба думати, як відбудувати нашу державу після цієї війни.

Світ знає про лідерство вашої країни, вашого народу в галузі освіти. Ви дійсно побудували таку освітню систему, яка дозволяє захищати особисту свободу людини, робити її освіченою та вчити повагу до інших людей, навколишнього середовища та світу. Цьому слід навчатись і іншим державам!

За півтора місяці російського вторгнення в Україні вже зруйновано або пошкоджено 928 освітніх об’єктів. Це дитячі садки, це школи, це університети. Я запрошую вашу державу, ваші компанії, ваших спеціалістів приєднатися до відновлення нашої освітньої галузі та модернізації освіти в Україні. Ми повинні зробити все, щоб навіть після цієї наджорсткої війни проти нашого народу у наших людей і далі виховувалося добро в серцях і щоб вони були відкриті до світу. Я в це вірю.

Тому що ненависть має програти. Свобода має перемогти. Спочатку – в Україні, а далі – усюди, де тиранія ще спробує підвести голову.

Дякую Фінляндії!

Слава Україні!