Дитина кусається: як реагувати і що робити.

Київ 25/06/2022 Ворота України

Досить часто діти скаржаться батькам, що в садочку їх кусають інші діти. І на дворових дитячих майданчиках сварки і сутички між дітьми нерідко завершуються тим, що хтось когось боляче кусає.

Чому діти саме так висловлюють свої емоції і як з цим боротися батькам? На запитання відповідає житомирська психологиня Наталя Сідорьонок.

Чому дитина кусається?
Дитина до трьох років проходить першу, оральну, стадію розвитку, коли світ пізнається головним чином через рот. Дитина тягне до нього все поспіль, смокче, гризе, рве. Все це він робить несвідомо і придушити таку оральну агресію дуже важко. А коли кусає іншого малюка і той починає плакати, дитина-агресор сама лякається. Іншими словами, на цьому етапі вона ще не розуміє, що робить іншому боляче.

Але, якщо дитині вже виповнилося чотири роки і більше, вона уже повинна чудово розуміти, що чинить погано. І з такими вчинками необхідно боротися.

Передусім потрібно зрозуміти причини такої поведінки. Буває, що дитина, потрапляючи в оточення великої кількості дітей, які шумлять, бігають, кричать і періодично чіпляють її, розгублюється, або, навпаки, входить в азарт і може когось несвідомо вкусити. Але найчастіше так буває, коли між дітьми виникають конфлікти і дитина, відчуваючи перевагу іншого, від злості і безвиході, кусає його. Зрозуміло, що його опонент одразу починає плакати, і дитина розуміє, що укус — досить дієвий спосіб захистити себе. Наступного разу вона може вкусити дитину заради того, щоб показати їй свою силу і вплив. Таких дітей починають боятися, а їм це подобається.

Однак буває, що причина такої поведінки — в стресовому стані. Наприклад, мамі потрібно відлучитися в магазин, і вона залишає дитину на піклування сусідки. Дитина починає нервувати, кликати маму і, коли сусідка бере її за руку, кусає її. У цьому разі вона може не усвідомлювати свої вчинки. Іноді діти кусають інших з цікавості: як вони відреагують? Адже одні діти плачуть, інші намагаються відповісти тим самим, треті просто тікають.

Як діяти батькам?
Якщо діти кусають інших неусвідомлено, то це з часом мина. Але якщо дитина робить це усвідомлено, батькам необхідно втрутитися і зробити все, щоб відучити від поганої звички. Як саме?

Якщо ваша дитина на ваших очах укусила іншого, потрібно негайно розвести дітей на безпечну відстань. А найкраще відвести дитину додому і спокійно з нею поговорити. Не потрібно одразу кричати і карати її. Слід дуже серйозно подивитися їй в очі і чітко сказати, що ніколи і нікого не можна кусати. Так вона робить іншій дитині боляче. Цього бути не повинно. Довгі і знервовані нотації приведуть лише до зворотного ефекту: дитина захоче робити це зло, тому двох-трьох фраз буде цілком достатньо.

Їй треба пояснити, до того ж так, щоб дитина зрозуміла: вкушеній стає дуже боляче, і саме тому дорослі одразу ж кидаються його захищати. А дорослий в жодному разі не повинен як помсту сам кусати дитину-агресора, щоб та відчула, як це боляче, або давати здачі за скривдженого. Це дуже поганий приклад заборони!

Дитина повинна вміти просити вибачення
Якщо дитині вже чотири роки і більше, вона зобов’язана перепросити за свій поганий вчинок. А батьки, зі свого боку, повинні попросити вибачення у батьків потерпілого малюка. Якщо дитина вкусила свого родича, потрібно обійняти скривдженого, заспокоїти і разом з кривдником пообіцяти, що більше такого ніколи не повториться. Не варто приділяти занадто багато уваги тому, хто вкусив, інакше він вважатиме себе центром всесвіту. Досить кинути на нього обурений погляд і перемкнутися на того, хто постраждав. Якщо рана кровоточить, потрібно обов’язково промити і обробити її, щоб не було зараження.

Не захищайте дитину, якщо вона винна
Якщо батьки укушеної дитини висунуть претензії до вас і вашого сина або доньки, не намагайтеся захистити або вигородити кривдника, визнайте його провину. І пообіцяйте, що намагатиметеся зробити все, щоб відучити його від таких поганих вчинків.

Намагайтеся з’ясувати, чому ваша дитина вкусила іншого. Але тільки спокійно, без нервів і лайки. Запитайте, чому вона це зробила. Можна поставити кілька коротких запитань: “Тебе щось засмутило?”, “Ти вкусив від образи або просто так?”. Словом, зрозуміти причину. І ще раз повторити, що незалежно ні від чого так чинити не можна.

Яке покарання вибрати
Дитина повинна знати, що, якщо ще раз когось вкусить, вона буде покарана. Її одразу ж заберуть з вулиці додому. А вдома — жодник мультиків і улюблених іграшок цілий день. Або п’ять хвилин в кутку. Батьки зобов’язані бути твердими і послідовними.

Потрібно стежити за тим, щоб дитина не вжилася в образ агресора. Ніколи у її присутності не розхвалюйте інших дітей: “Подивися, який Вася тихий і спокійний хлопчик, ну просто чудовий” або “Вчися грати, як Оленочка — славна дівчинка!”. Захоплення іншими дітьми може тільки закріпити агресивність в поведінці вашої доьки чи сина.

Коли ви гуляєте з дитиною у дворі будинку, намагайтеся, щоб вона перебувала серед знайомих їй дітей, до того ж в обмеженому колі — так всім буде спокійніше. Велика кількість незнайомих дітей змушує дитину нервувати, вона почувається не в своїй тарілці, відчуває дискомфорт і в результаті може когось вкусити.

Хваліть своїх дітей
Батьки повинні обов’язково хвалити і заохочувати сина чи доньку, які намагаються налагодити контакт із дітьми і не засмучувати батьків. Хороші слова і батьківська ласка завжди знаходять відгук у душі дитини. Однак вона повинна чітко знати, чого батьки їй ніколи не пробачать і не варто випробовувати їхнє терпіння.

Якщо інцидент стався в дитячому садочку, то вихователям бажано розібратися в усьому без залучення батьків, за участю психолога, який працює в установі.

А, може, дитина хвора?
Якщо дитина ніяк не реагує на слова батьків, їхні пояснення і прохання, це може бути пов’язано з певними захворюваннями. Наприклад, вказувати на наявність розладів, пов’язаних з аутизмом. Може бути прояв психічного розладу, особливо якщо дитина постійно гризе нігті, пальці, кусає сама себе або висмикує з голови волосся. В таких ситуаціях не можна на дитину кричати, а тим більше бити її. Якщо вас долають тяжкі думки і сумніви, потрібно обов’язково показати її психологу або психотерапевту.