Навіщо солдати РФ паскудять там, де живуть.

Київ 25/06/2022 Ворота України

Психолог та експерт із невербальної комунікації Валентин Кім розповів, чому російські солдати не сплять на ліжках, паскудять у душі, з туалету роблять складське приміщення і чому це не про психіатрію.

Наприкінці лютого російські війська із намальованим символом “V” на бортах своєї техніки окупували частину Київської області. І серед інших містечок і сіл їм дісталося місто Димер разом із заводом компанії “VIKNALAND”, що розташований на його околицях. За місяць орки забралися, і перед очима власників заводу постала дивна картина. Один із керівників компанії навіть записав півгодинне відео, в якому він обходить приміщення гуртожитку заводу і не може знайти пояснення побаченому.

Двері у багатьох приміщеннях зламані. А там, де зламати не вдалося, російські солдати пробивали стіну і робили лаз, через який і переміщалися між кімнатами. На тих небагатьох дверях, які вціліли, були примітні написи (даруйте, далі мовою оригіналу) “не срать, не ссать, не ломать, это склад”. Причому іноді склад був зроблений із туалету. Замість туалету використовувалися душові кімнати (у керівника заводу під час відеозапису виникає цілком резонне запитання – а де вони тоді милися?). В одному зі складських приміщень стояв непідключений до водопостачання унітаз. Звичайно, свої природні потреби російські “визволителі” справляли в нього, хоча поруч був справний туалет.

Спали солдати на підлозі у готельних номерах гуртожитку. А ліжка відсунули вбік. Кімнати були завалені купою вкраденого, але такого, що не знадобилося, майна – жіночі сумки, побутові прилади, кросівки, одяг, домашні капці.

І окрема тема – наскельний живопис. Усі стіни обписані, обмальовані сценами з армійського побуту цих “воїнів”, попередженням одне одному (даруйте, знову мовою оригіналу) “не срать и не ломать” в тому чи іншому приміщенні, не забирати з собою щось із предметів побуту (щоправда, вже незрозуміло, що саме не варто було забирати, тому що забрали все). У багатьох місцях намальовані козлині морди, символи “V”, прізвиська, розклади, відгуки, сцена поховання, військова техніка, традиційні статеві члени з матюками та навіть одне вибачення за завдану шкоду, щоправда, з граматичними помилками. Наскальний живопис пітекантропів 21 століття.

Протягом усього відео представник компанії регулярно вигукує: “Нехай нам психологи пояснять, як таке можливо!”. І його можна зрозуміти. Стандартна логіка здатна пояснити крадіжки та руйнування житла українських громадян. Можна пояснити навіть потребу влаштовувати насамперед тортури в кожному захопленому українському містечку чи селі. Але як пояснити систематичне паскудження того приміщення, в якому вони самі й живуть? Як пояснити бажання спати на підлозі, коли поряд є ліжка? Як пояснити використання замість туалету душових кімнат, які розташовані за стіною туалету, що функціонує? Адже це вже не є заподіянням шкоди іншим? Це заподіяння шкоди самим собі!https://www.youtube.com/embed/oVEykhnF_4M

Хоч як би парадоксально це не було, таку поведінка пояснює наука про поведінку. Про поведінку тварин. Називається вона етологією.

Приклад із практики.

Тварина борсук є унікальним природним архітектором. Він здатен будувати складні житлові нори з багатьма рівнями, переходами, коморами і спальними “приміщеннями”, численними “парадними” та “евакуаційними” виходами. Тобто борсуки живуть добре.

Лисиці, на відміну від борсуків, будувати подібні шедеври не вміють, а жити в таких умовах їм вигідно з біологічної точки зору. Подібне житло збільшує шанси на виживання і самої лисиці, і її потомства. Відібрати таке приміщення силою лисиця не може. Борсук – тварина небезпечна, особливо у власній норі. Мисливці, яких я знаю, розповідали, скільки тренованих мисливських собак вони втратили, зіткнувшись із борсуком і прийнявши борсучу нору за лисячу.

Лисиця використовує іншу тактику. Слабке місце борсука – його охайність. Тому лисиця його вистежує, вираховує входи-виходи з його житла і починає паскудити (даруйте) просто перед входом. За деякий час борсук не витримує такого “сусідства” і йде. А лисиця отримує комфортне приміщення. Щоправда, ремонтувати такі складні конструкції вона не вміє, тому за кілька років житло стає непридатним, і вона вирушає шукати наступного борсука. Або риє собі щось примітивне та просте.

Висновок із цього етологічного екскурсу наступний:

Паскудження – це спосіб підкорення простору. Це можливість зробити цей шматок убитої території лише своїм, таким, на який вже ніхто не зможе претендувати.

Росіяни, звісно ж, не лисиці, і в жодному разі не окремий біологічний вид, що має вроджені поведінкові особливості. Вони (звісно ж, не всі, але дуже активна їхня частина з кремлівською владою на чолі) – це особливим чином організована спільнота, здатна на якомусь підсвідомому рівні використовувати ті тактики поширення і виживання, які забезпечують їм конкурентні переваги перед іншими охайними “борсуками”. Адже подібну поведінку ми бачили у багатьох місцях. Не Димером єдиним, так би мовити.

Майже скрізь після російських солдатів залишаються сміттєві купи. І неважливо, чим є це місце окопом, чужою квартирою, чи заводським гуртожитком. Напис “Не срать!” зроблений не для українців. Вони пишуть ці попередження собі, для своїх “братушек”. І це не реакція окремої людини. Це не наказ конкретного офіцера на використання фекалій як засобу позначення захопленої території. Це масова поведінка окупанта – запаскудити, щоб володіти.

У зв’язку з цим я пригадав ще один приклад, який, на мою думку, дуже чітко описує російську поведінку. Цей приклад із сфери комп’ютерних ігор. Далекого 1998-го компанія Blizzard Entertaiment випустила комп’ютерну гру StarCraft. Одна із трьох ігрових рас у цій стратегії – зерги – використовували подібну тактику окупації територій. Щоб зуміти побудувати власну базу, їм необхідно було вкрити землю спеціальним слизом. Лише опираючись на цей слиз, можна було побудувати свою інфраструктуру. Інфраструктуру інших рас на ньому не можна побудувати.

Багато в чому, до речі, схожою з росіянами є і військова стратегія зергів – незліченна юрба слабких, але дешевих юнітів, яких не шкода, знищення ворогів за допомогою зараження отрутами і бактеріями, використання злоби й агресії як вродженого фактору поведінки. Компанія Blizzard Entertaiment використовувала у своїй моделі ігрового всесвіту поведінковий архетип вродженого руйнівника.

І третє пояснення. Багато досліджень проведені в розрізі взаємодії землеробських та кочових культур. Землеробські культури загалом характеризуються облаштуванням простору під свої потреби. Землероби створюють культуру місця, трансформують простір під постійне проживання, націлені на екстенсивне використання ресурсу. Кочові культури формують традиції набігу, націлені га інтенсифікацію своїх виробничих процесів.

Росію у такому разі можна розглядати як землеробську культуру з душею кочівника. Початково землеробська культура була підкорена та вбудована у традиції кочового панування. Російська влада відповідає ординським принципам володіння. Територія необхідна не задля використання, а для демонстрації панування. І найкраще це панування демонструвати за допомогою руйнування.

Але загроза для будь-якого кочівника – це бацила цивілізованості. Багато кочових культур розпалося через розтління комфортом. Побут кочівника-завойовника має бути гранично простий і невибагливий. Спати на підлозі, паскудити, де доведеться, відбирати від підкорених що потрібно і що не потрібно, залишати по собі свідчення свого примітивного укладу – наскельні малюнки. Не жили добре – нічого і звикати. Тим паче, що повернення на батьківщину для багатьох “вояків” – це повернення до нецивілізації. Це розкислі дороги, бруд та злидні. Похмурий побут суворого варвара.

Колективне несвідоме кріпацтво кочівників вийшло на поверхню у звичайному гуртожитку звичайного підприємства. Культура маркує дикунів саме тим, що змушує їх виявляти свою дикунську сутність на тлі цивілізації. І це не про психіатрію. І навіть не про психологію. Це про цивілізованість та відсталість різних культурних груп. Дійсно, дуже різних. Який вже тут “одиннарод”?