Як правильно підтримати людину під час війни.

Київ 15/10/2022 Ворота України

Війна торкнулася кожного з нас. Хтось втратив роботу, а хтось – дім та близьких людей. В таких ситуаціях ми хочемо підтримати одне одного. Як це зробити правильно, щоб не нашкодити, розповіла психоаналітикиня Анна Кушнерук.

Підтримка не в тому, щоб сказати щось, а в тому, щоб забезпечити людині можливість говорити, тобто щоб ми могли її вислухати, стати для неї простором, у якому вона може висловити свої почуття. І навіть якщо вам здається, що ви маєте сказати щось магічне, аби зменшити її біль, це не працює таким чином. Насправді працює, якщо ми просто будемо поруч.

І тут не потрібно плутати співчуття чи емпатію з тим, що я просто “злипаюся” з почуттями іншої людини. От емпатія – це бути настільки поруч, щоб знати, що в мене зараз так, у тебе інше, але розкажи мені, я мушу зрозуміти, що у тебе відбувається. А “злипання” – це коли вам розповідають про якусь історію трагічну чи близьку до трагічної, і вас починає розносити в різні боки, і ви починаєте всю увагу концентрувати на собі, на своїх почуттях і на тому, наскільки ви класний, співчутливий. Тому якщо говоримо про слова підтримки, вони іноді в мовчанні, в тому, щоб просто проголосити, що я хочу побути з тобою зараз, мені важливо зараз побути поруч, обійняти.

Також, якщо ми хочемо зарадити, то не потрібно людині забороняти висловлювати своє горе. Не треба порівнювати, хто більше втратив, у кого сьогодні будинок більше зруйнований, більше пограбований – у тебе чи в мене. У цьому немає жодного сенсу. Не потрібно розділювати людей та вимірювати горе на вагах.

Часто співрозмовники намагаються розповісти про свій досвід із доріканням “А я зробив так…”, однак не треба сприймати це, як знецінення вашої історії. У таких ситуаціях – це спроба розповісти про свій внутрішній психологічний стан, який повідомляє: може, мене промине, може, я впораюся, може, я вистою, тому що вмію це робити. Тому не ображайтесь на тих, хто дуже недолуго намагається підтримати, бо ми настільки зараз усі внутрішньо і емоційно збуджені, що навіть найбезглуздіша історія може приховувати дуже сильні внутрішні переживання.

Якщо хочете підтримати, ліпше сказати: “Я хочу тебе зрозуміти. Розкажи, що відбувалося, як ти тут вистояв, як ти тут тримався”. Ця порада, звісно, не стосується людей, які пережили фізичне насильство. Однак, якщо людина хоче розповісти деталі, як вона впоралася у своїй ситуації, попри те, як їй було важко, варто щиро її вислухати, адже вона просто хоче, щоб хтось фізично був із нею і міг її підтримати. Якщо ви цього не можете зробити – ввічливо відмовте і поясніть, чому для вас це важко.

Отже: