МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО ДИТИНУ?

Київ 03/12/2022 Ворота України

Як застосовувати арттерапію для подолання стресу у дітей, чому питання «чому?» не працює та як саме допомогти дитині та собі пережити складнощі у воєнний період та відновити ресурси? Про це розповіли запрошені спікери на щорічній міжнародній онлайн-конференції Parimatch Foundation «Інновації тіловиховання 3.0. Виклики сьогодення» під час блоку «Ментальне здоров’я та соціальні зв’язки сьогодення».

У межах онлайн-конференції для експертів в освітній сфері були запропоновані нові рішення для підтримки ментального здоров’я дітей під час воєнного стану в Україні. Які вправи з арттерапії найкраще застосувати для зняття напруги та як працює техніка 4-х стихій?

Як арттерапія знімає психічну напругу

Вікторія Назаревич, практична психологиня з 25-річним досвідом роботи з дітьми, професорка кафедри психології та педагогіки Київського міжнародного університету, кандидатка психологічних наук і експертка дитячої психології в напрямі «терапія творчістю»: «75% стресу – це стрес нашої уяви. Тобто 75% того, що ми вважаємо труднощами, це наша уява! Вона програмує наше майбутнє і формує захисні механізми та реакції.

Напруга, яку неможливо подолати в нормальних життєвих умовах, вимагає від кожного з нас нових форм адаптивності. І саме арттерапія дає нам можливість через колір, форму та образи відображати всі форми напруги: стрес, сум, зародки депресії, коли ми не можемо знайти джерела активності».

На початку листопада під авторством та методикою Вікторії Назаревич міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation презентував новий продукт для дітей в межах своєї програми Mental Health — терапевтичну арт розмальовку для подолання стресових ситуацій. Проєкт з’явився за участі Інституту когнітивного моделювання.

Детально продуманий комплекс вправ терапевтичної розмальовки розроблений та базується на принципах ігрової терапії, що дозволяє батькам самостійно допомогти дитині без додаткової участі психологів, коли вона перебуває у стресовому стані, охоплена гнівом, страхом чи замикається в собі. В основі посібника – застосування прийомів арттерапії та казкотерапії, що вже довели свою ефективність у роботі з дітьми, які пережили травматичний стрес.

Розмальовка складається з 10 завдань, кожне з яких допомагає дитині впоратися з різними емоціями та станами. Разом з покроковою відеоінструкцією і порадами від кваліфікованого психолога Вікторії Назаревич, знайти та безкоштовно завантажити арт розмальовку можна на сайті Parimatch Foundation – найкраще в форматах А3 чи А4. Відеогайди на сайті допоможуть орієнтуватися, за яких умов та при яких емоціях дитині може знадобитись той чи інший розділ розмальовки.

Тіло – наш первинний порадник, через що ми відчуваємо напругу. І це перше, що ми повинні пропрацьовувати з дітьми. У нас є стан, реакція і симптом. Реакція на подію має бути усвідомлена. Коли ми визначаємо певну емоцію, нам з нею треба щось робити. Найкращий варіант – це відреагувати. Як?

• уявити себе у вигляді міцної гори;
• викласти свою напругу в банку;
• розмалювати стіну, яка буде захищати;
• відобразити свою тривогу на аркуші у вигляді річки, яка пливе;
• малювати повторювані фігури, які нас стабілізують;
• дати дитині повітряну кульку, яку вона буде надувати і нібито туди видмухувати свою напругу;
• побудувати через образ в розмальовці захисний паркан від власних думок та переживань;
• намалювати рибку на долоньці дитини, обмалювати долоньки мами і дитини, щоб створити відчуття, що «я не один»;
• проплакати у вигляді дощику, малюючи його краплинки – так дитині дозволяється відчути сум.

Так емоція відображається в образи, а ці образи допомагають зникати напрузі. Деструктивний стан самотності зникає, зникає ця напруга, а значить, ми маємо можливість думати. Тому що звільняється простір, і наші думки стають чіткішими і ясними.

Як зараз допомогти своїй дитині?

Маркова Анна Віталіївна, консультант «Сквирського інклюзивно-ресурсного центру»: «Немає нічого простішого, ніж діяти простими способами. Усі українці без виключення переживають спектр негативних емоцій, які потрібно якось погасити. Якщо дорослий може себе стабілізувати, то дитині це складніше пережити.

Діти реагують на стрес неочікувано для них самих і для дорослих. Кричать, плачуть, закриваються в мушлю, до якої неможливо достукатися. Основний запит батьків: «Що робити з моєю дитиною? Вона перетворилася на маленького монстра, і я не знаю, куди мені дітись?»

Як допомогти дитині?

Забезпечити дитині її базові потреби. Їжа, сон, безпека та той самий розпорядок дня, у якому вона жила до війни. Включити спільні прогулянки разом з мамою або познайомити її з іншими дітьми, щоб вона розуміла, що комусь потрібна.

Дати відчути дитині нову обстановку. Не втручатись, дати їй трохи адаптуватись, спостерігати, що вона робить, коли їй погано, і побачити той ресурс, який дитина сама може пристосувати до себе в стресовій ситуації. Наприклад, вона любить малювати або щось муркотіти собі під ніс.

Поговорити з дитиною під час її безпечного стану та улюбленої справи. Підійдіть обережно до дитини та запитайте: «Чи можу я з тобою поговорити? На яку тему ти хочеш поговорити? Що ти хочеш, щоб я для тебе зараз зробила? Чи можна тебе обійняти?» Якщо вона говорить «ні», запитайте, чи можна їй покласти руку десь між лопатками на спині і легенько постукувати, щоб трішечки її заспокоїти. Після цього ви з дитиною починаєте розмову. У цій розмові намагайтеся викликати у неї лише позитивні емоції. Якщо ви самі знаходитесь в стані стресу, то, звичайно, не потрібно спілкуватися з дитиною. Дайте вам обом час оговтатися. І коли дитина вже більш-менш стабілізована, ви можете починати її зацікавлювати.

Створювати свято кожного дня. Польський педагог Януш Корчак казав, що на одну негативну емоцію треба дати дитині 5 позитивних емоцій. І це свято кожного дня відбувалося з будь-якої нагоди. Дитина любить малювати, то влаштуйте виставку її малюнків. Або якщо вона любить займатися рухливими іграми, створіть спортивні змагання або флешмоби з іншими дітьми. Фізичні навантаження завжди корисні для виплескування негативної енергії та зарядженням позитивним настроєм.

Застосовувати техніку 4 стихії від ізраїльського психолога Ілона Шапіро. Ми маємо 4 стихії: повітря, вода, вогонь і земля. І кожна стихія має свою вправу.

• Повітря – це дихання. Коли ми дихаємо, наше серцебиття стабілізується, негативні думки розвіюються. Починаємо з видиху. Робимо видих, далі на 4 рахунки робимо вдих (1-2-3-4), затримали подих, порахувавши подумки до 4 і знову видихнули на 1-2-3-4. Зупинили подих, порахували до 4 і знову зробили вдих на 1-2-3-4. Зробивши таких три цикли ви відчуєте себе більше стабілізованими.

• Вода. Коли у вас та дитини стресова ситуація, то в роті все пересихає, і потрібна вода. Якщо її поряд немає, просто уявіть собі лимон і одразу буде повний рот слини.
• 3емля – це наша опора і те, що допомагає нам відчувати себе цілісним. Робіть прості вправи на розслаблення і напруження м’язів. Якщо у вас тремтять руки – витягуйте руки вперед, міцно стискайте на 1-2-3, а на 1-2-3 розслабляйте та опускайте вниз. Після чого ви відчуєте приємне розслаблення у руках. Те саме можна робити з ногами, шиєю, спиною.
• Вогонь – це наші думки, негативні емоції, які заважають мозку працювати в тому напрямку, який нам потрібен. Завдання: з негативної емоції перемкнутися на мислення. Для цього поверніться ліворуч і назвіть найбільший предмет, який бачите. Потім поверніться праворуч і назвіть найбільший предмет, який бачите. Потім дивіться прямо перед собою, називаючи найбільший предмет перед очима. Так робимо декілька разів.

Після того як ви виконаєте всі 4 стихії, ви відчуєте себе значно легше, більш зібраними, можете керувати своїми думками і починати рухатися далі.

Поради тренерам

Марк Гус Вельд, нідерландський тренер та викладач Марк Гус Інт Вельд (Mark Huis In’t Veld), автор методики Total Soccer Method (TSM): «Ми створюємо активне середовище з дітьми та дорослими. Ми робимо все можливе, аби це середовище було ефективним та зрозумілим з боку тренерів. Існує три простих методи, які можна застосовувати у різноманітних сценаріях під час тренувань. Вони допоможуть проводити тренування більш позитивними, ефективними та зрозумілими.

Варто перестати задавати оточуючим питання: «Чому?» Якщо тренер постійно ставить питання «чому?», це означає, що він постійно засуджує. Тобто якщо на кожному кроці запитувати: «Чому ви робите те чи інше?», «Чому ви пішли зараз праворуч?», дитині може здаватись, що тренер засуджує її вибір або дію. У такому випадку потрібно перефразовувати питання. Наприклад: 

• Що тебе спонукало?
• Які причини обумовлюють твій вибір?
• Як так сталося, що ти сьогодні зробив такий вибір?

У такому випадку між тренером та дитиною зʼявляється діалог. Діти можуть робити свій власний вибір, без тиску оточуючих. Якщо ж постійно очікувати відповіді на питання: «Чому ти це робиш?», дитина одразу подумає, що, напевно, робить щось не так. У неї вмикається захисна реакція, та вона намагається обґрунтовувати свої рішення. Якщо перефразувати питання, скажімо: «З яких причин?», «Що обумовило твоє рішення?», тоді ви спонукаєте більш спокійно і нормально пояснити вам, чому дитина дійшла до такого рішення.

Зворотній звʼязок. Проблема, яку вбачаю зі зворотнім зв’язком, – це те, що зворотній зв’язок завжди фокусується на минулому. Це про історію, про те, що було вже зроблено, що ми робили в основному не так. І чому ми робили щось не так. Тобто, як правило, зворотній зв’язок – це завжди про минуле. Але пропоную тренерам дивитися в майбутнє. Замість того щоб давати зворотній зв’язок, ми даємо пораду на майбутнє. Говоримо про те, як по-іншому вчинити. Наприклад, під час футбольного матчу між таймами тренери постійно дають зворотній звʼязок. Вони аналізують перший тайм, інколи навіть на когось кричать і потім говорять про минуле. Але ж попереду ще тайм на 45 хвилин. І команда вже навіть може програвати. Замість того щоб обговорити план наступний дій, як правило, починається обговорення минулого. Я раджу в такій ситуацій давати два меседжи: про те, що не треба робити і про те, що треба робити. І коли гравець сам робить висновок і розуміє, що від нього зараз буде потрібно, це набагато ефективніше, ніж коли тренер каже йому, що він робив не так.

Позитивні формулювання. Коли під час тренування дітей попросити не говорити під час виконання вправ, то звісно, більшість почнуть говорити. Частка «не» прохання перетворює у негатив. Якщо спробувати перефразувати на «будь ласка, будьте уважніше!» чи «будь ласка, сконцентруйтесь!» ефект буде той, що потрібно. Прохання має бути чітким та зрозумілим. Діти будуть слухати, слідувати інструкції. Такий формат прохання буде позитивним. Тому я безперечно і безумовно закликаю тренерів та батьків аналізувати свої формулювання уникаючи частку «не».